РПЦ дозволяє Архієпископії зберегтися як структурі, – диякон екзархату

Патріарх Кирил і архієпископ Іоанн (Ренетто) під час візиту патріарха Кирила до Франції. Фото: Прес-служба патріарха Московского і всієї Русі

Руський екзархат в Західній Європі зберігає не руське або грецьке, а європейське православ'я, і рішення Константинополя його знищити виявилося несподіваним для всіх. Про це диякон екзархату, викладач Візантійської історії Хайфського університету (Ізраїль) Олександр Занемонець написав в матеріалі, опублікованому на сайті Московського центра Карнегі.

«На листопад 2018 року в складі Паризької архієпископії офіційно значилося 110 громад, парафій та монастирів, які розташовувалися на території Франції, Великобританії, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Італії, Скандинавії, – зазначив Занемонець. – Хоча ця єпархія починалася як руська емігрантська, вона давно перестала бути тільки руської. Її віруючі прагнули не просто зберігати свою руськість в умовах еміграції, але в першу чергу – бути Церквою в нових умовах, в Західній Європі».

За його словами, «церква руської еміграції змогла створити той стиль західноєвропейського православ'я, який прийнятний для європейців. Прийнятний за мовою, культурою і ментальністю», і це є «одним з досягнень руського зарубіжжя XX століття».

Історик нагадав, що в 1931 році, після спроби радянських органів «вбити клин у відносини між церковним Парижем і Москвою», Паризька єпархія знайшла свій «тимчасовий притулок» в Константинопольському патріархаті, яке зберігалося аж до кінця 2018 року, «коли Московський Патріархат і Константинопольський опинилися в стані конфлікту за Україну».

«Константинопольський синод 28 листопада 2019 року оголосив про розпуск Руської Архієпископії (або екзархату) в Західній Європі, а його парафіям і духовенству було наказано влитися в ряди грецьких митрополій кожної з європейських країн. Це було зроблено без узгодження з єпархією і навіть без повідомлення про це 75-річного архієпископа Іоанна (Renneteau). На цьому ж синоді була схвалена автокефалія нової Української церкви. Так, ліквідація Руського "евлогіанського" екзархату в Західній Європі була прийнята одним пакетом з українською автокефалією. Це, звичайно, не означає, що Константинополю довелося вибирати між руськими парижанами (які його взагалі завжди підтримували) і новими українцями. Але український контекст ліквідації екзархату при такому збігу очевидний», – пояснив Занемонець.

На його думку, цей контекст стосується боротьби за православні громади на Заході: «Константинопольський патріархат давно вважає "православну діаспору" своєю територією, так що новій Українській церкві навіть було заборонено мати свої громади за межами України. Мабуть, для більшої наочності вирішили усунути і Руську архієпископію, наказавши її парафіям (як і українським) влитися в ряди грецьких митрополій».

«Спроба Константинополя в кінці листопада 2018 року знищити церковну структуру, яка зберігала життя не грецькому або руському, а європейському православ'ю, для всіх виявилася несподіваною. При цьому навряд чи хтось міг думати, що і архієпископ, і православні в Західній Європі просто погодяться з таким рішенням і тихо розійдуться», – зазначив Занемонець.

При цьому він підкреслив, що Константинопольський патріархат в першу чергу – грецька діаспора по всьому світу, «давніша, ніж саме християнство. І якщо в мирний час Константинополь може собі дозволити широту й інтернаціоналізм, тобто бути справді вселенським, то в скрутний час він переходить на національні рейки, стаючи в першу чергу грецьким».

«Вселенський патріарх для всіх греків залишається "головним греком" (не прем'єр-міністр же Греції або Кіпру), в якомусь сенсі – символом Візантії, колишньої єдності і величі. За православних не греків, навіть свого патріархату, треба ще поборотися – в чомусь їх переконувати, в чомусь погоджуватися, чимось ділитися. А свої не кинуть точно. Тим більше в боротьбі з "варварськими народами". Напевно, це підсвідома реакція добре організованої діаспори – еллінізація і згуртування рядів. А коли небезпеки вщухнуть, то можна буде знову ставати з грецького – вселенським. І цілком можливо, що наступний Константинопольський патріарх пошкодує за тим, що позбувся союзників», – констатував учений-візантініст.

Він нагадав, що після рішення Константинополя про ліквідацію Архиєпископії її духовенству і віруючим довелося чотири рази збиратися на асамблеї для вирішення своєї долі.

«Пропозиція Руської Православної Церкви полягало в тому, що Архієпископія може приєднатися до неї зі збереженням свого статуту, особливостей, адміністративної незалежності. Замість Константинопольського буде поминатися Московський Патріарх. І все. Для архієпископа і багатьох в єпархії ця пропозиція здалася найбільш адекватною, тому що дозволяла зберегти архієпископію як окрему структуру», – додав учений.

При цьому він підкреслив, що хоча пропозиція РПЦ не набрала потрібної кількості голосів і «ситуація вийшла патова», «проте велика частина єпархії тепер може зберегтися зі своєю автономією всередині Руської Православної Церкви. Меншість піде по парафіях в грецькі митрополії, румунські єпархії або кудись ще».

Нагадаємо, 14 вересня 2019 Священний Синод Руської Православної Церкви ухвалив прийняти архієпископа Іоанна (Реннето), а також всіх бажаючих кліриків і парафії Архиєпископії Православних Руських Церков в Західній Європі в юрисдикцію Московського Патріархату.

Читайте також