После причастия не отнимайте Чашу от губ
Причастие. Фото: Foma
ПРИЧАСТИЕ И ПОЦЕЛУЙ
Самый какой-то странный спор, который встретился мне за последнее время в ленте - это спор «целовать ли Чашу после причастия», связанный с тем, что в Киргизии перестали это делать.
Оказывается, такой простой и естественный жест благодарности может вызывать неприятие.
И неканонично это, и «так только старухи делают», и бессмысленно, раз уже с Христом соединились, и нехорошо целовать до запивки, потому что частицы Даров могут быть на губах.
Камон, открою вам тайну: они там будут и после запивки! По-хорошему, их на губах вообще быть не должно, но уж если оказались - запивка их не смоет!
Да, в причастии мы полностью соединяемся с Христом. Но представьте, что Он не прикровенно, как на Литургии, а открыто, Сам подает вам хлеб и вино. Неужели, приняв их из Его рук, вам не захочется благодарно поцеловать саму руку?
Да, мы соединяемся с Ним. Но, становясь едиными, мы не теряем свою личность, как и Он не растворяется в нас. И ответный жест любви и благодарности - а что может выразить их лучше поцелуя? - не просто уместен, но и желанен.
Просто причаститься и отойти, конечно, тоже можно. Все переживают этот миг по-разному, кому-то довольно внутреннего ощущения единства и глубокой сердечной благодарности. А кому-то нужно на миг продлить этим поцелуем абсолютную реальность Тайной вечери.
Это неканонично? Ну и пусть. Это излишне благочестиво? Не бывает излишеств в искренней любви и в желании склониться перед Ним. Это меньше, чем причастие? Да все на свете меньше, чем причастие, что ж теперь, лечь и умереть у Чаши всем причастникам?!
Пусть не целуют те, кто не хочет, Христу наша любовь и благодарность очевидна без всяких поцелуев... но у тех, кто хочет - не отнимайте Чашу от губ.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади