Православна Церква святкує Воздвиження Хреста Господнього

Воздвиження Хреста Господнього, фрагмент ікони. Фото: icon-art.info

Воздвиження Хреста Господнього – велике дванадесяте свято, присвячене одразу двом подіям: обрітення Хреста Господнього у 326 році в Єрусалимі і поверненню його через 300 років з Персії. Обидві події об'єднувало те, що Хрест перед народом воздвигали, тобто піднімали. При цьому звертали його до всіх сторін світу по черзі, щоб люди могли поклонитися йому і розділити між собою радість здобуття святині.

Після завершення Євангельського періоду багато святих для християн місць і святинь на довгі роки були втрачені. Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос.

Імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гроб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницькій богині Венері і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники і здійснювали ідольські жертвопринесення.

Через 300 років Промислом Божим великі християнські святині – Гроб Господній і Животворящий Хрест були знову знайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося при рівноапостольному імператорі Костянтині Великому, першому з римських імператорів, який припинив гоніння на християн.

Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розп'ятий Господь наш Ісус Христос, рівноапостольний Костянтин направив до Єрусалима свою матір, благочестиву царицю Олену, забезпечивши її листом до Патріарха Єрусалимського Макарія.

Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилому віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення. Язичницькі капища та ідольські статуї, що наповнювали Єрусалим, цариця повеліла знищити.

Розшукуючи Животворящий Хрест, вона розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, помолившись, почали копати землю.

Незабаром були виявлені Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом, зробленим за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизали тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на небіжчика. Коли був покладений Хрест Господній, померлий ожив.

Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Християни, в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», благоговійно поклонявся Чесному Древу. Ця урочиста подія відбулася у 326 році.

При обрітенні Животворящого Хреста здійснилося й інше диво: важко хвора жінка, яку осяяли Святим Хрестом, відразу одужала. Старець Іуда та інші іудеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення.

У 614 році Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише у 628 році імператор Іраклій здобув перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест в Єрусалим.

Джерела: Офіційний православний церковний календар РПЦ, «Фома».

Читайте також