Признающие раскол – признают лишь свое соучастие в грехе
Когда-то наступит время, когда все массово признают церковь антихриста. Фото: Facebook
Как бы жестко это не звучало, но церковный мир сейчас деградирует. О чем все заморачиваются?
- Ой, этот может признать раскольников, а этот не признает.
- А что делать, если такой-то признает раскольников?
Друзья, я бы хотел немножко внести корректировку акцентов.
Дело в том, что признание заведомо антицерковного проекта не делает этот проект частью Церкви Христовой. Когда-то наступит время, когда все массово и очень красиво, с лицами честных пионеров, признают церковь антихриста. И что же, станет ли она от этого Церковью Божией? Нет. Те, кто хранит веру святых и учение Церкви - тот и есть Церковь Христова. А признание заведомо антицерковного проекта - это по факту признание своего личного отпадения от Бога и Церкви Христовой. Вот и все.
Когда-то мне духовник рассказал одну интересную тему. Он спросил: кто такой монах? Одни говорят, что монах - это тот, кто принял монашеский постриг. Но это не так. Тот, кто живет как монах - тот и есть монахом в глазах Божиих. А постриг - это просто как печать в паспорте. Поэтому если нет монашеской жизни, то даже десяток печатей не сделают тебя монахом перед Богом.
То же самое и с признанием раскольников. Все эти томосы и заявления не могут сделать частью Церкви Христовой тех, кто десятилетиями предпочитал жить в расколе, лишь бы не каяться в грехе раскола, они не могут сделать друзьями святых тех, кто живет злобой и ненавистью - все это печати и заявления, но самой сути Церкви в этом проекте нет. Поэтому признающие раскол признают лишь свое соучастие в грехе и свое падение. Собственно, когда-то все склонятся перед антихристом, а сейчас это просто репетиция отступничества.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади