Информационные манипуляции «ПЦУ»
Евстратий Зоря и Андрей Юраш. Фото: youtube
За последнее время представители и симпатики «ПЦУ» (Епифаний, Евстратий Зоря, Андрей Юраш и Владимир Бородянский) выдали ряд интервью, в которых синхронно навязывают определенные манипулятивные тезисы.
Во-первых, они рассказывают о каком-то давлении на Поместные Церкви со стороны РПЦ и России. Однако никак не конкретизируют свои слова – в чем именно заключается давление? Впрочем, отсутствие конкретики не удивляет, ведь тогда им пришлось бы заявить, что под давлением они имеют ввиду апелляции к канонам Церкви и богословскую критику действий патриарха Варфоломея. С таким же успехом давлением можно назвать письма предстоятеля Албанской Церкви Патриарху Варфоломею или острую критику со стороны Сербской и других Поместных Церквей.
В то же время глава «ПЦУ» Епифаний не считает давлением или вмешательством в церковные дела неприлично частые встречи американских и греческих чиновников с православными иерархами, лукаво называя это «содействием».
Во-вторых, они называют давлением защиту Украинской Православной Церковью своих прав в судах разных инстанций. Это выглядит еще более абсурдно, когда такие заявления звучат из уст государственных чиновников. Возможно, Юрашу никто не объяснил, что в западной правовой культуре судебные тяжбы являются элементом цивилизованного способа решения правовых споров. Не спиливание замков с храмов или выламывание дверей средневековыми таранами, как это делают сторонники «ПЦУ», а судебные иски и апелляция к законодательству.
Впрочем, Юраш и Бородянский все-таки апеллируют к законодательству, упоминая т.н. «антицерковные законы», но игнорируя тот факт, что они были приняты с нарушением регламента Верховной Рады и стали предметом отдельных исков в Конституционный суд.
А если конкретно говорить о поправках в закон о свободе совести, которые касаются организации т.н. «переходов», то парадокс заключается в том, что именно сторонники «ПЦУ» не соблюдают нормы этого закона, отождествляя религиозную общину с территориальной и фальсифицируя таким образом волеизъявление прихожан.
В целом нужно отметить, что оппоненты УПЦ взяли на вооружение тактику перекручивания фактов с ног на голову. Бороться с этим можно только систематическим и терпеливым информированием о сути богословских претензий в адрес Константинополя и правовых претензий в отношении чиновников времен Порошенко. В сфере конкретики представители «ПЦУ» откровенно проигрывают, поэтому и пытаются выехать за счет абстрактных пропагандистских тезисов.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади