Доверие Богу – основное, что меняет мир к лучшему
Доверие Творцу дает возможность видеть куда идти дальше. Фото: СПЖ
Иногда думается: Почему вокруг столько скорбей? Мы, ведь, молимся, значить Бог должен быть на нашей стороне! Почему же побеждают противники Церкви? Почему их сила и их власть? И, чем с большим остервенением, чем с большим лукавством действуют против Церкви, тем успешнее?
Возможно, что так мыслили и Ученики Христовы после Голгофских событий, когда, и из Иерусалимских пределов не могли сбежать, и на люди боялись показаться. Сидели запершись.
Вряд ли им было что-то понятно и тогда, когда они имели успех, и тысячи людей становилось христианами, а на Апостолов было открытое гонение, даже до тюрем и казни! Они, ведь, делали все верно! Почему же Бог не выступает в их защиту? Почему толпы христиан не организуются и не сметут это богоборчество в революционном порыве?
Они с трудом принимали это богоотступление от них, ДОВЕРЯЯ Богу.
Доверие Богу, пожалуй, основное, что меняет мир к лучшему. Земная жизнь проходит быстро. Но, в ней можно оставить важнейший след- доверие Творцу! Только это дает возможность видеть куда идти дальше. И смерть не становится беспросветным тупиком.
Господь не оставлял Апостолов. Каждому давал силы совершать явственное чудо, каждому оказывал Свою милость. И чудо святости возникало в них и росло, так, что порог смерти становился желанным! Он дарил встречу с Самим!
Шествие по многопечальному миру именно таково: оно должно дать итог всем суетным движениям и мыслям. Нам важно понять, что Бог знает время, когда к нам прийти. Но не для того, чтобы мы почувствовали новое желание задержаться в этом месте лукавств, а для того, что бы ободрить нас, остающихся Ему верными: «Не бойся, иди до конца- Я с тобой!»
Так мы обретаем Бога, истинно любящего нас!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади