О рухнувшем храме
В Тверской области рухнул деревянный храм с росписями. Фото: Хранители наследия
Прочел о рухнувшем храме в Тверской области…Глушь Центральной России, где нет людей, а которые и есть на хуторах, так пьют и храм им как-то вообще не нужен, но если и нужен кому, то что он сделает без денег!
Но вот что примечательно, точнее характерно, для всей Руси, а не только для указанного места – произошедшее характеризует межэпохальную волнообразность эмоций людей Руси по отношению к Вере Православной!
Храм рухнул и запричитали! А не таковы ли отношения между людьми в православном мире? Точь-в-точь! Умирает много месяцев старушка лет девяноста, и все родственники говорят, дескать, что тут поделать, коль денег нет на дорогое ее лечение, на привоз специалистов, на размещение в дорогом госпитале для обследования - так? Умирает и умирает... Да, схему родственники выполняют по кормлению, проветриванию и прочим гигиеническим процедурам и все! И нет вокруг такой старушки людей из разных поколений, с кем десятилетиями общалась, а осталась дочка лет шестидесяти и иногда, очень «иногда», заходят внучки-правнуки. И «набожная» та старушка ждет свой черед, понимая, что она никому уже не нужна с ее опытом жизни мирской и духовной, а потому думать надо только о Боге ей.
Так и с церквами нашими... Можно ведь было разобрать ее конструкции, коль она там физически не нужна по причине отсутствия народа в округе? Можно! Вывезти части храма куда-либо в епархию, чтоб сделать «заповедный уголок», показать людям, как оно было - можно было? Можно! И дешевле, чем восстанавливать, но всем на все наплевать! Недавно Патриарх Кирилл только об этом говорил, о заброшенных храмах, но что толку? Патриарх - там, а местные князьки-архиереи в своих вотчинах!
Так и живем, хотя хотим молочных рек течение между кисельными берегами!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади