Чи можна грати в карти?
Фото: casinoshka.livejournal.com
Сергій Шпак
Відповідає протоієрей Валентин Макаров:
– Правда. Символи, зображені на них, для нас святі, а блюзнірством є їх вживання в іграх і забавах. Ми достеменно не знаємо, які символи зображалися в давнину на гральних картах в Китаї, Індії, Японії і Персії. Але в символах, зображених на сучасних гральних картах (♠ ♣ ♦ ♥), ми можемо легко побачити священну символіку голгофських подій (спис, Хрест, плащаниця і пробите списом Серце). Навіть, якщо раніше цих символів не було, а були якісь інші, то зараз це вже не має ніякого значення. Та й сама гра у нас асоціюється з в'язницею, азартним притоном, на картах ворожать і їх використовують в чаклунстві.
Навіть якщо у минулому людина балувалася преферансом, «дурнем», пасьянсами, то після входження у Церкву, вона однозначно повинна залишити і ці забави. В принципі, карт навіть в домі бути не повинно. Недарма колись за їх вживання і виготовлення таврували розпеченим залізом і відправляли на заслання.
Якщо ви почуєте апологію карт, що існують інтелектуальні ігри такі, як преферанс або спортивний бридж, то дайте відповідь, що розум і всяку премудрість дає Господь, а для розминки розуму можна і партію в шахи зіграти. Правда, є думка, що раз шахи пішли з Індії, то ми не можемо в них грати. Я абсолютно з цим не згоден. Тоді не варто пити індійський чай, не користуватися арабськими цифрами, уникати японських машин і електроніки.
Загалом, як говорив апостол Павло (1 Кор.10: 23): «Все мені можна, та не все корисно, все мені дозволено, але не все наставляє!».
Читайте також
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).
У чому полягає суть християнського подвигу?
Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.
Як навчитися любити Бога всім серцем, усіма думками і всією душею?
Про те, як полюбити Того, Хто тебе створив, розмірковує протоієрей Василій Кучер.
«Нехай воскресне Бог»: чому ми говоримо про минулу подію як про майбутню?
Лінгвістичні та богословські особливості відомої молитви розбирає протоієрей Василій Кучер.
Як пережити втрату духівника?
Відхід наставника – величезне випробування. Протоієрей Вадим Гладкий про те, як впоратися з втратою духівника і чому ця подія – крок до духовного дорослішання.