Скорби, которые мы претерпели в уходящем году, пошли нам на пользу
Фото: зеркало недели
Христос посреди нас, дорогие мои читатели.!
Во время литургии в этот последний день уходящего года мы читали слова апостола Павла: «Посему будем опасаться, чтобы, когда еще остается обетование войти в покой Его, не оказался кто из вас опоздавшим» (Евр. 4:1). Уходящий год, как и все, которые ему предшествовали, не дал нам покоя. Наступающий год также принесет беспокойства. Так угодно Богу, чтобы во время земного странствия мы претерпевали те или иные изменения, которые часто болезненны и тягостны. И грешники, и праведники – все несут в этой жизни скорби. Разница между ними лишь в том, что первые во время испытаний ропщут и унывают, а вторые благодарят и радуются.
Испытания нам посылаются Богом для того, чтобы душа, прежде чем войти в покой Бога, очистилась и освятилась Его Благодатью. Все то скорбное, что мы претерпели в уходящем году, в конце концов все – равно пошло нам на пользу. Мы видим, как враг рода человеческого всеми силами пытается уничтожить Церковь. Он создает религиозно-политические химеры, придумывает томосы, антицерковные законы для того, чтобы нас задушить. А Бог дает нам крепость и мужество стоять в вере и верности нашей Матери - Церкви. Перед христианами встает выбор - остаться со Христом или променять Его на сиюминутную выгоду. И мы видим, что нашлось немало таких людей, которые повторили Иудин грех. Но значительно больше тех, кто решил остаться со Христом.
Мы должны понимать, что времени для того, чтобы войти в радость Господа, у нас осталось немного. Жизнь может прекратиться в любой момент. Поэтому пока мы еще находимся в этом теле, нам нужно почаще заглядывать внутрь нашего сердца. Есть ли там благодарность Богу, любовь к Нему, верность Его заповедям? Если мы стремимся к Богу, Он нас никогда не оставит. Мне бы очень хотелось, дорогие мои, пожелать всем нам в наступающем Новом году Божьего утешения, радости и спасения души. Аминь.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади