Фанар уже 20 лет ничего не делает, чтобы уврачевать черногорский раскол!
Патриарх Варфоломей. Фото: Daily
Никак не могу отделаться от ощущения абсурда, пытаясь вникнуть в логику главы Фанара. Попробуем отзеркалить его собственные аргументы!
Если он считает, что в Украине он «исцелил» раскол, «восстановив» в сущем сане запрещенных и анафемствованных клириков, то почему он тоже самое не хочет сделать в отношении отлученного Константинополем черногорского раскольника Михаила Дедича? (Какая ирония - Константинополь запретил Дедеича в служении в том же году, в котором РПЦ предала анафеме Филарета)
Вот Филарет ему оказался люб, а Дедеич – нет. Что за странная избирательность? Там, понимаешь, православные верующие страждут вне ограды Церкви, а он не хочет их принимать в общение! «Издеваясь» над бедными раскольниками уже 20 лет (если считать условной точкой регистрацию «Черногорской православной церкви»).
Что Фанар сделал для уврачевания раскола, спрашиваем мы также как Варфоломей риторически вопрошал в отношении РПЦ.
Это не моя юрисдикция, ответит он? Неужели? То есть все-таки у Константинополя нет права провозглашать автокефалию где попало? И это значит, что оценка действий Константинополя в Украине зависит от того, вторгся он в юрисдикцию РПЦ или нет! В этом контексте сторонники Фанара больше не могут утверждать, что Варфоломей мог дать автокефалию «ПЦУ» только потому, что он может дать автокефалию кому хочет.
Читайте також
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.