О прощении обидчиков

Сегодня, согласно богослужебному уставу, во время литургии мы читали отрывок из Евангелия от Марка (11: 23-26). В нем шла речь о том, что сила молитвы верующего человека такова, что может передвигать даже горы. Но при этом Спаситель акцентировал внимание на том, что действенность молитвы может быть соблюдена при одном, очень важном, условии. А именно, «когда стоите на молитве, прощайте, если что́ имеете на кого». Прощение, в Евангельском понимании этого слова, касается как друзей, так и врагов.

Понять суть этих слов Спасителя очень важно сегодня, когда у нас появилось очень много врагов. Это люди, которые на нас клевещут, которые дышат к нам сатанинской ненавистью, которые захватывают наши храмы и избивают наших прихожан. Как мы должны реагировать на их агрессию? Чтобы ответить на этот вопрос, нужно вспомнить слова апостола Павла о том, против кого направлена борьба христианина. Он пишет, что мы боремся не против «плоти и крови» (т.е. не против людей), а «против духов злобы поднебесной» (т.е. против падших ангелов). Тогда мы поймем, что люди, которые сеют зло на нашей земле, делают это потому, что в их умах и сердцах нашли себе жилище падшие духи. Обманутые врагом рода человеческого, эти несчастные стали послушным орудием в демонских руках. Придет время, и все те, кто сегодня творят беззаконие, поймут это и ужаснутся тому состоянию, в котором они пребывали. Дай Бог, чтобы это случилось еще до их ухода из этого мира. Поэтому не они, а те адские силы, которые стоят за ними, должны быть объектом нашей ненависти и борьбы. А люди, попавшие под их влияние, достойны лишь жалости, любви и сострадания. Они похожи, по мысли Исаака Сирина, на собаку, которая лижет пилу и услаждается от вкуса собственной крови.

Самое худшее, что может с нами случиться, так это то, что мы, заразившись к ним ответной ненавистью, станем похожими на них самих. Вот этого нужно всеми силами избегать. Да поможет нам в этом Господь Бог.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади