Притча: чим небезпечні сумніви і як з ними боротися

Фото: Православие.Ru

– Ну, диявол завжди так, – відповів старець і розповів випадок.

«Був тут один ієромонах отець Венедикт і ще чернець отець Арсеній, чернець хорошого життя. Він майже не виходив із келії внаслідок своєї хвороби, вів особливе життя. Один раз йде отець Венедикт до себе в келію, і бачить: стоїть отець Арсеній. Погляд в нього якийсь злий, ворожий, під благословення не підходить. Отець Венедикт подивився на нього й пройшов повз із великим подивом. Тільки що він почав завертати за церкву, йому назустріч з абсолютно протилежного боку йде отець Арсеній. Обличчя веселе, підходить під благословення. О. Венедикт, ще більше дивуючись, запитує:

– Де ти був?

– У отця Тимона.

– Як? Я тебе зараз бачив біля ганку батюшки отця Анатолія!

– Це тобі привиділося. Сам бачиш, звідки я йду.

Тоді отець Венедикт пішов за вирішенням цього до батюшки отця Анатолія.

– Ну що ж тут дивного? – сказав отець Анатолій. – Ти ієромонах, а цього не знаєш? Це був, звичайно, біс в образі отця Арсенія».

– Сумніви, як блудні думки і хула, треба зневажати, не звертати уваги на них,– сказав батюшка своєму послушнику, – і ворог-диявол не витримає, піде від вас, бо він гордий, не винесе презирства. А якщо будете входити з ними в розмови, бо всі блудні думки, хула і сумніви – не ваші, то він закидає вас, завалить, вб'є... Зневажайте їх, і тоді вони вам анітрохи не зашкодять, особливо, якщо будете відкривати їх старцю-наставнику. Але відкривати їх треба не докладно, інакше можна пошкодити і собі, і старцю. Особливо блудні думки: треба засипати, закрити гноєм цю смердючу яму, а не копатися в ній.

Читайте також

Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі

Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.

Братства: мережева структура проти імперії

У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.

Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль

Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.