Важно в человеке видеть личность

Если выдернуть человека из любой, пусть даже преступной группы, то можно почти в каждом из них найти то хорошее, что спрятано в глубинах его души.

Сегодня на литургии мы слышали, как фарисей задал Христу вопрос о том, какая заповедь самая большая (Марк 12: 28-37). Спаситель ответил, что все заповеди сводятся к почитанию Единого Бога, к любви к Нему, и любви к ближнему. Фарисею понравился такой ответ. А Спасителю понравилась реакция фарисея на Его слова. «Недалек ты от Царства Божия», – с любовью сказал ему Господь.

В нашем представлении фарисеи – это черствые законники. Спаситель, обличая их грехи, обращается к ним, как к представителям определенной группы. Но Христос никогда не говорит с отдельным человеком, как с представителем какого-либо объединения. Он не ставит знак равенства между личностью и группой, потому что каждый человек индивидуален. Это важно понять и нам с вами.

Человек по своим биологическим признакам существо социальное. Ему свойственно создавать группы, живя ее интересами. Уже в детсадах и школах дети объединяются в компании. К сожалению, особенно в подростковом возрасте общий дух жизни компании носит отрицательный нравственный оттенок. Но мы должны понимать, что компания и люди, которые ее составляют, не одно и то же. Если выдернуть человека из любой, пусть даже преступной группы, то можно почти в каждом из них найти то хорошее, что спрятано в глубинах его души. Педагогам и священникам важно видеть в каждом человеке, прежде всего, личность, ни на кого не похожую, со своими особенностями, склонностями, индивидуальными чертами характера. Никогда нельзя стандартизировать людей по признакам групповой принадлежности. Я думаю, что даже среди тех, кто ненавидят нашу Церковь, будучи зараженными пропагандой СМИ, немало и таких, которые делают это не по причине живущего в них зла, а по непониманию и бесовскому заблуждению. Нам же нужно учиться ко всем людям, включая и наших врагов, относиться с любовью. Это и будет тем отличительным признаком, который засвидетельствует нашу принадлежность к ученикам Христа.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади