Чи визнає Кіпрська Церква Епіфанія?

Архієпископ Хризостом сказав патріарху Варфломею, що визнати Епіфанія - не проблема. Фото: СПЖ

З 5 по 9 березня в Стамбулі на запрошення патріарха Варфоломія перебував Предстоятель Кіпрської Православної Церкви архієпископ Хризостом II. Під час незвично тривалого за дипломатичними мірками візиту він взяв участь в засіданні Синоду Константинопольської церкви, співслужив патріарху Варфоломію під час літургії і відзначився кількома резонансними заявами.

Що це все означає і чи можна стверджувати, що Кіпрська Церква вже визнала українських розкольників?

Візит архієпископа Хризостома II проходив на тлі зустрічі в Аммані, на якій були присутні Предстоятелі та представники шести Помісних Церков. На зустріч в Аммані, організовану Патріархом Єрусалимським Феофілом, офіційно запросили Предстоятелів усіх Церков, проте більшість з них вважали за краще утриматися. Причини, на наш погляд, такі:

По-перше, багато хто поки не усвідомлюють всієї глибини помилок Константинополя щодо догмату про Церкву. Вони не вважають, що претензії Фанару на верховенство в Церкві – вже повноцінна єресь, загрозлива самій Церкві. Їм здається, що існуючі розбіжності можна подолати шляхом переговорів і взаємних поступок, що на пошук компромісу буде потрібно відносно небагато часу, що незабаром всф дійдуть згоди і життя Церкви знову потече як зазвичай. Тому відмова від приїзду в Амман продиктована бажанням не псувати відносини з Фанаром і не посилювати існуючі розбіжності.

По-друге, є думка, що сьогоднішня криза в Церкві – наслідок суперництва Константинопольського та Московського патріархатів за першість у православному світі. Руська Православна Церква ніколи не заявляла своїх претензій на таку першість. Однак Фанар усіма силами намагається переконати всіх у зворотному. Така інформаційна кампанія приносить свої плоди, і багато Помісних Церков просто не хочуть ставати ні на одну сторону.

По-третє, це дипломатичні зусилля чиновників Держдепартаменту США і дипломатів з Греції, які батогом і пряником переконують ієрархів Помісних Церков підтримати Фанар в його антиканонічній діяльності.

Відмова деяких Предстоятелів від приїзду в Амман продиктована бажанням не псувати відносини з Фанаром і не посилювати існуючі розбіжності.

Як би там не було, а зустріч в Аммані відбулася, і вона досить чітко позначила існуючий розклад сил: хто підтримує позицію Константинополя, хто явно не згоден з нею, а хто вичікує.

На цьому тлі запрошення архієпископа Хризостома в Стамбул – спроба перетягнути одного з таких «вичікуючих» на свій бік, консолідувати навколо Фанару якомога більше прихильників. Причому Кіпрську Церкву обрали як найтяжіючою до Фанару. Тим більше, що архієпископ Хризостом відомий своїми особистими симпатіями до Константинопольського патріархату.

Як повідомило грецьке видання «Ромфея», в інших Помісних Церквах є кілька ієрархів, які орієнтуються на позицію архієпископа Хризостома в питанні підтримки патріарха Варфоломія. Так що запрошення його в Стамбул для Фанару – безпрограшний хід.

Під час візиту патріарх Варфоломій зробив дуже спритну комбінацію, щоб зміцнити солідарність так званих «грецьких» Церков. Під час засідання Синоду він надав архієпископу Хризостому місце співголови. І заявив, що цей день нагадує йому про часи, коли представники древніх патріархатів, які довгий час проживали в Константинополі, брали участь в Синодах.

Так, на тих, хто не дуже добре знайомий з історією (а таких, на жаль, вистачає і серед єпископату Помісних Церков), це може справити враження: відроджується, мовляв, споконвічна древня благочестива практика єдності.

Однак насправді те, про що сказав патріарх Варфоломій, – досить непривабливі моменти історії Константинопольської церкви. Були часи, коли не тільки представники інших Помісних Церков, а й самі їх Предстоятелі, а також архієреї самого Фанару, які повинні були жити в своїх єпархіях і управляти ними, проживали в Константинополі. Відбувалося це або через те, що їх Помісні Церкви та єпархії були захоплені іноземцями, або за власне недбальство до пастирських обов'язків.

Запрошення архієпископа Хризостома в Стамбул – спроба перетягнути одного з «вичікуючих» Предстоятелів на свою сторону, консолідувати навколо Фанару якомога більше прихильників.

Проживати в столиці імперії – спочатку Візантійської, а потім Османської – було досить комфортно і безпечно. Робити особливо нічого не треба, а гроші надходять або від єпархій, або з казни, або від корупції, про що нижче. Деякі Константинопольські патріархи навіть видавали укази про видалення таких архієреїв у свої єпархії.

Звичайно, таке архієрейство було суто номінальним. У свої єпархії або Церкви архієреї навідувалися рідко, якщо навідувалися взагалі. А в Константинополі вони цілком і повністю залежали від благовоління до них патріарха і від світської влади. Дуже часто з них збирали слухняний Собор або Синод, щоб змістити кого-небудь з патріаршого престолу, поставити іншого, а також затвердити інші рішення, вигідні тим, хто за це платив. Особливо ця корупційна діяльність процвітала за часів Османської імперії.

Такий стан речей вів до того, що Константинопольський патріарх був фактичним главою над усіма східними Церквами, призначав в ці Церкви патріархів, розбирав суперечки і вирішував внутрішні питання. Згодом таке фактичне верховенство стали сприймати як маючу під собою канонічну основу. Всі сьогоднішні заяви про право Константинопольського патріарха приймати апеляції від архієреїв інших Церков, про його виключне право збирати Собори і т.д. виникають саме звідси.

Тепер про заяви патріарха Варфоломія і його гостя в Стамбулі.

Головне, заради чого запросили архієпископа Хризостома, – заява, що для нього визнати Православну церкву України (ПЦУ) – не проблема. «Проблема Православ'я особисто для мене, і я вірю, що і для патріарха Варфоломія теж, полягає не в тому, визнаю я предстоятеля української Церкви. Для мене це не має ніякого сенсу. Я міг визнати його вчора, сьогодні і завтра. Для мене в цьому відношенні немає проблем», – сказав Предстоятель Кіпрської Церкви.

Не хотілося б забігати вперед і згущувати фарби, але це дуже схоже на зраду Олександрійського патріарха Феодора, який запевняв Блаженнішого Митрополита Онуфрія в щирій підтримці і навіть приїжджав спеціально для цього до Одеси, а потім визнав Епіфанія Думенка митрополитом Київським.

«Я міг визнати його (Епіфанія Думенка – Ред.) вчора, сьогодні і завтра. Для мене в цьому відношенні немає проблем»..

Архієпископ Хризостом II

Так само і архієпископ Хризостом не далі як в грудні 2019 року на зустрічі з митрополитом Тернопільським і Кременецьким Сергієм говорив, що патріарх Варфоломій зробив помилку і Церкви навряд чи визнають ПЦУ: «Я взяв на себе ініціативу. Мав спілкування з усіма Предстоятелями. Ми чекаємо і сподіваємося, що Константинопольський патріарх зрозуміє свою помилку. Інші Предстоятелі навряд чи визнають Епіфанія. Хоча і мали місце спроби натиснути на Єрусалимського Патріарха, однак він не піддався».

Взагалі, коли політики в одну мить змінюють думку з принципових питань на прямо протилежне – це погано, але вже звично. Однак коли те ж саме дозволяють собі пастирі Церкви... Але зараз не про це.

Архієпископ Хризостом визнав право Константинополя дарувати автокефалію тим, кому забажає, і сказав, що це відповідає православній традиції. Тут криється лукавство. Історично Константинопольський патріархат надавав автокефалію тільки тим церковним структурам, які входили в його юрисдикцію. Спроби Фанару у XX столітті дарувати автокефалію Польській і Чехословацькій Церквам, які входили до складу РПЦ, успіху не мали. Їх дійсну, а не уявну автокефалію дарувала Руська Церква. Однак фанаріоти досі намагаються всіх переконати, що автокефалія цих двох Помісних Церков почалася саме з їх Томосу.

На зустрічі з архієпископом Хризостомом патріарх Варфоломій запропонував свій план вирішення сьогоднішньої кризи в Православ'ї. Це визнання виняткової ролі Константинопольського патріархату на основі документів Критського Собору 2016 року і підпорядкування йому: «Зараз вони просять Синоду! Вони (Предстоятелі - Ред.) повинні були визнати Всеправославний Собор Криту, і вони теж повинні були приїхати туди. Але вони цього не зробили».

У чому полягала основна задача Критського Собору? Під прикриттям давно вирішених питань про піст і шлюб його документи містили закріплення за Константинопольським патріархатом виняткові повноваження і закріплювали за Ватиканом і іншими конфесіями «історичне найменування <...> Церков» і відкривали шлях до подальших зусиль по об'єднанню з ними.

Промислом Божим на Критський Собор не поїхали чотири Помісні Церкви, і його рішення не набули загальнообов'язкового статусу. І ось тепер патріарх Варфоломій пропонує всім підтримати ці рішення і на їх основі вирішити сьогоднішню кризу: «Вони повинні були визнати ці рішення, тому що вони були прийняті одноголосно в Женеві (на попередніх зустрічах представників Церков - Ред.). Тексти все ті ж. Є тільки деякі незначні зміни і поліпшення».

Під час святкування Торжества Православ'я глава Фанару озвучив свою умову єдності Церкви: «Визнання автокефалії Православної церкви України від інших Православних Церков є основною умовою досягнення єдності з православним світом».

Однак це визнання автокефалії ПЦУ Фанар зміг вибити поки тільки у Елладській та Олександрійській Церков. Саме вибити, оскільки цим рішенням передував серйозний тиск як з боку Константинопольського патріархату, так і з боку Держдепартаменту США. А самі рішення прийняли або без повноцінного голосування, як в Елладській Церкві, або і зовсім предстоятелем одноосібно, як в Церкві Олександрії.

До офіційного визнання ПЦУ з боку Кіпрської Церкви ще далеко. Незважаючи на те, що архієпископ Хризостом готовий визнати Думенка «вчора, сьогодні і завтра», більшість єпископату поки не готова до такого волаючого порушення канонічного порядку. У липні три найбільш шанованих архієрея Кіпрської Церкви – митрополити Лимассольский Афанасій, Кіккський і Тіллірійський Никифор і Тамасоський Ісая – оприлюднили спільне комюніке, в якому констатували неканонічність дій патріарха Варфоломія з надання автокефалії ПЦУ: «Ми як і раніше дотримуємося думки, що надання Томосу про автокефалію церкви України мало відповідати правилам і традиціям церкви, і церковний порядок є єдиним, який може вирішити проблему і запобігти ризик розколу».

Архієпископ Хризостом після цієї заяви вибухнув гнівним інтерв'ю на адресу його авторів.

«Визнання автокефалії Православної церкви України від інших Православних Церков є основною умовою досягнення єдності з православним світом».

Патріарх Варфоломій

Митрополит Ісая влітку 2019 р. збирав по всій Європі підписи на захист УПЦ і свідчив про гоніння на неї: «Десятки храмів були насильно захоплені, і святі речі, облачення і начиння були викинуті на вулицю, священики і віруючі піддавалися образам і приниженням, і сьогодні тисячі людей були насильно вигнані зі своїх храмів, тому що вони не згодні з тією адміністративною структурою, яку їм хочуть нав'язати» (з інтерв'ю кіпрській газеті «Αλήθεια» 4 серпня 2019 р.).

А митрополит Афанасій заявляв: «Я вважаю, що Митрополит Київський Онуфрій є канонічним Предстоятелем Української Православної Церкви. Я хочу попросити всіх православних братів в Україні, щоб вони знаходилися під омофором Митрополита Онуфрія, щоб вони підтримали свою Церкву, щоб вони залишилися вірними православній вірі» (з інтерв'ю Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ 25 червня 2019 р.).

Митрополит Никифор прямо назвав дії патріарха Варфоломія неканонічними: «Будучи єпископом Православної Церкви, я відчуваю глибоку необхідність висловити занепокоєння з приводу хворобливої кризи, що вибухнула в надрах нашої Православної Церкви з причини неканонічного рішення Вселенського патріарха Константинопольського Варфоломія визнати розкольницьку Церкву Києва і дарувати їй так звану автокефалію всупереч одностайної канонічної традиції і історичної церковної діяльності» (з виступу на конферен ії «Чернецтво і сучасний світ» в листопаді 2019 р.).

І як би не хотів архієпископ Хризостом визнати ПЦУ, і як не намагався схилити його до цього патріарх Варфоломій, але Предстоятель Кіпрської Церкви змушений діяти в рамках рішення Священного Синоду своєї Церкви з «українського питання». А це рішення ставить під сумнів можливість визнання хіротоній «архієреїв» ПЦУ заднім числом: «Двохтисячолітній досвід Кіпрської Церкви і всієї Православної Церкви в цілому дає нам підстави сумніватися в можливості узаконення "заднім числом" тих хіротоній, які були здійснені забороненими, вилученими і підданими анафемі єпископами. Заборону, відлучення і анафему окремих осіб, які стали ініціаторами української кризи, визнали всі православні. Право апеляції, коли вона подається, повинно мати певні обмеження щодо термінів її подачі [по цих прав] і її розгляду» (п. 6 Комюніке Священного Синоду Кіпрської Церкви 18 лютого 2019 р.).

Тому ні особиста думка архієпископа Хризостома, ні співслужіння на літургії, під час якої патріарх Варфоломій згадував Епіфанія, не означають, що кількість Помісних Церков, які визнали ПЦУ, збільшилася. Чи зміниться позиція Кіпрської Церкви – покаже час, а поки підсумки візиту архієпископа Хризостома в Стамбул можна коротко висловити словами: і радий би визнати Епіфанія, та Синод поки проти.

Читайте також