Що таке родовий гріх?
Фото: stihi.ru
Що таке родовий гріх і чому ми повинні відповідати за гріхи тих, кого навіть не знали?
Аліна Спічак
Відповідає протоієрей Володимир Пучков:
– «Де шукати і як здобути те, чого не може бути? Адже його у світі немає, скільки землю не копить». Ці філатовські рядки були першим, що спливло в пам'яті, коли я прочитав запитання. Тому що вони якнайкраще на це запитання відповідають.
Отже, родовий гріх – це те, чого не може бути. У всякому разі, у свідомості та в житті того, хто читає і знає Святе Писання. Зокрема, у пророка Єзекіїля ми читаємо таке: «Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде» (Єзек. 18:20). Тобто Бог устами пророка цілком заперечує можливість відповідальності однієї людини за гріх іншої. Навіть якщо це батько та син.
Можна, звичайно, на противагу привести місце з книги Вихід, де Бог говорить про Себе, що Він – «Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях» (Вих. 20:5). Однак варто зауважити, що ці два біблійні висловлювання поділяє добрих півтисячі років. Події книги Вихід відбувалися наприкінці Мідного віку, коли люди жили глибоко племінною свідомістю і пробудити в людині страх Божий, спираючись лише на її особисту відповідальність, було неможливо. Тому, хто мислив себе спочатку частиною племені, потім представником роду і лише потім окремою особистістю, дохідливо пояснити щось можна було лише вказавши на його відповідальність перед нащадками.
З плином століть людство ставало не тільки більш розвиненим та цивілізованим. Воно набувало більшої свідомості. До восьмого століття до нашої ери в людей вже була свідомість особистої відповідальності за гріх, тому Бог вустами пророка говорить вже більш прямо. Настільки, що однозначно тема особистої і лише особистої відповідальності розкривається вже у Новому Завіті.
Тож забудьте про будь-які «родові гріхи». Кожен відповідає лише за себе, і про жодну відповідальність нащадків за гріхи предків не може бути й мови. Звичайно, схильність до того чи іншого гріха може й передаватися у спадок, так само як діти успадковують риси характеру і схильності батьків, проте успадкувати схильність не означає нести відповідальність, а бути здатним не означає згрішити.
Читайте також
Чи можна скорочувати Шестопсалміє?
Чи можна скорочувати Шестопсалміє? Якщо так, то які на те підстави?
Чи грішно використовувати храми для проведення концертів?
Чи грішно використовувати храми для проведення концертів?
Чи можуть сповідь і причастя допомогти при панічних атаках?
Сповідь і причастя можуть допомогти при панічних атаках?