О проверках полиции в рижском кафедральном соборе
Кафедральный собор в честь Рождества Христова. Фото: Telegram
Поделюсь одной интересной историей последних дней.
Есть в городе Рига кафедральный собор в честь Рождества Христова. Большой красивый храм. Рижане народ разнообразный. В этом городе много православных, католиков, лютеран, но также много людей, которые пытаются бороться с Богом. Предсказуемо проигрывая эту борьбу, они сильно расстраиваются и не имея смирения, выплескивают свою злость на Церковь Христову.
В середине марта, в Риге, как и в большинстве городов Европы, был объявлен карантин. Были даны предписания и рекомендации о том, как вести себя в этот период людям и организациям.
И вот, в один из дней карантина, какая-то «добрая душа» решила напакостить Рождественскому собору. Во время богослужения в храм приехал наряд муниципальной полиции, на вызов связанный с нарушением карантинного режима. Патруль вел себя вызывающе, и по рассказам очевидцев, откровенно по-хамски. На попытки со стороны духовенства и прихожан перевести разрешение ситуации в менее конфликтный формат, наряд реагировал новыми агрессивными выпадами. И даже когда одна из прихожанок, медийная персона и представитель рижской интеллигенции, вмешалась со словами:
- Да побойтесь Бога!
Один из патрульных с раздражением парировал, мой какой Бог? Бога Нет!
Позже патруль уехал ни с чем, так как все нормы в храме были соблюдены, но «добрая душа» не успокаивалась и ещё шесть раз вызывала полицию. Другие наряды были настроены гораздо доброжелательнее, проводили формальную проверку и удалялись.
Но вечером произошло нечто удивительное. К духовенству собора обратились патрульные из первого наряда, те самые, которые вели себя «не очень», и принесли официальные извинения. Оказалось, что на следующем вызове, после собора, они продолжительное время работали с человеком, у которого впоследствии, обнаружили коронавирус. В тот же день наряд поместили в карантин, и именно там пришло осознание своих ошибок.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади