Парафіяни мають самі захищати своїх священиків
Наслідки нападу в Покровському храмі. Фото: Вінницька єпархія
2 січня у Вінниці стався напад на священника у храмі – чоловік бритвою перерізав йому горло. А тижнем раніше, 25 грудня, у Чорноморську інший злочинець намагався напасти з ножем на священника під час виносу Чаші з Дарами. На щастя, парафіяни змогли його скрутити і знешкодити.
Нещодавно стало відомо про реакцію поліції на інцидент у Чорноморську. Злочинця поліція відпустила, оскільки він «нічого не зробив і нікому не завдав шкоди». До редакції «Першого козацького» потрапив адмінпротокол, де сказано, що людина з ножем просто «заважала проводити богослужіння» і «поводилася неадекватно». Замах на вбивство поліція кваліфікувала як «дрібне хуліганство». У нього навіть не вилучили зброю.
Звичайно, можна довго обурюватись ставленням держави до УПЦ, але ми зараз не про це. Всі факти вказують на те, що в атмосфері ненависті до Церкви подібні напади на священників можуть стати регулярними. А влада не надто переймається їх захистом. Це ненормально, але такою є сьогодні реальність. А тому нам варто згадати фразу «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». У храмах потрібно створювати з чоловіків-прихожан групи, які б не лише молилися, а й були готові до захисту своїх священників. Хоча б під час богослужінь.
Читайте також
Про ченців Афону на «службі» Думенка в Лаврі
Меценати ПЦУ оплатили візит чудового візантійського хору на чолі з архонтом-протопсалтом Вселенського Патріархату.
Коли тобі забороняють будувати храм, це і є «свобода віри»?
У Нічогівці влада незаконно зупинила будівництво храму УПЦ на приватній землі.
Мобілізація духовенства УПЦ: влада просто зачищає «московських попів»?
Клірикам УПЦ – на відміну від ПЦУ, УГКЦ, іудеїв, мусульман і язичників – броні ніхто не дає.
Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?
Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.
Про чвари навколо заборони Кохановської
Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.