Нам всем нужно как никогда тщательнее подойти к вопросу безопасности
В Днепре власти перекопали дорогу к храму. Фото: Укрправда
Раз 15 начинал этот пост. Каждый раз цензурными были только предлоги.
Но потом понял, что именно этого от меня и добиваются бесы, играя своей днепропетровской челядью.
Бесы хотят, чтоб комментируя вот эту вот дичь, мы скатились к их площадной, базарной лексике. Чтоб забились в истерике и дали им повод для глумления.
Чтоб нас крутануло, чтоб испугались. А неверующие восхитились их геройством…
Герои.
Отдать приказ перекопать дорогу, оскорбить, унизить, обругать беззащитных. Влепить оплеуху Церкви, которая и не подумает отвечать тем же.
И мы не станем им отвечать симметрично.
Поскольку мы понимаем их природу и знаем, какой смрад за всем этим стоит.
Им не понять, что верующему человеку встретить Пасху с Церковью и со Христом – это стократ важнее, чем им стоять в очередях в супермаркеты, чтоб набить брюхо.
Важнее, чем стоять толпами у дверей ломбардов, заправок и еще сотен объектов жизнедеятельности тела. Стоять толпищами в Верховной раде, в областных и местных советах, принимая подчас преступные решения.
Они нас пытаются представить средневековыми, дремучими остолопами, лезущими на рожон эпидемии и хотят сделать рассадниками болезни.
Именно поэтому я считаю, что нам всем нужно как никогда тщательнее подойти к вопросу своей и, самое главное, своего ближнего безопасности.
Все предписания медиков: соц.дистаинция, маски, защиты, кол-во людей в храме, без очередей, столпотворений и уж тем более, ругани и суеты. Все, кто хоть на микрон ощущает симптомы орви/простуды и т.д. – сидеть дома! Безопасные алгоритмы организации богослужений уже есть и согласованы митрополией и государственными органами. Слушаем Предстоятеля и духовников. Никакой самодеятельности!
Помним, что сейчас точно не время и не место бездумному геройству и мнимому «подвижничеству». Смиренно и с любовью. Ко Христу. К ближним и дальним. К Светлой Пасхе…
А эти…
А об этих мы не забудем. И обязательно вспомним им все накануне выборов. ОБЯЗАТЕЛЬНО!
И еще. Там кто-то раздувал щеки, что и Бог не поможет? Так вот желаю им помощи Божьей. На всякое время и на всякий час.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади