Верующим в данной ситуации важно не размякнуть
В храме во время карантина. Фото: Facebook
Как, всё-таки, символично, что отдельных лиц из числа мэров, директоров и т. п. «понесло» именно на Страстной неделе. Для того, чтобы выказать намерение повоевать с Богом самое что ни на есть время. Что ж, пущай, как говорится, повоюют. Сколько их таких уже было, за две-то тысячи лет! И Анна с Каиафой, и Ирод с Пилатом, и римские императоры, чуть ли не через одного, и Марат с Робеспьером, и Ленин со Сталиным... Ну и где они теперь? Здесь-то, конечно, масштаб помельче, но сам факт, согласитесь, показателен.
А вот нашим верующим в данной ситуации очень важно не размякнуть. Ненавистники Церкви водятся не только в Днепропетровске или Конотопе. Их по всей стране хватает. И, внимание, нашей вины в этом нет никакой! Ещё раз: Церковь в этой стране ни в чём и ни перед кем не провинилась. Ненавидят нас абсолютно на пустом месте, немотивированно и беспричинно. Просто это выгодно некоторым политикам, за это заплачено определённым пропагандистам и это подхвачено отдельной частью населения. Всё!
И не надо тут затягивать волынку про карантин, коронавирус и заботу о людях. Если бы все в нашей стране так относились к карантину как мы, то статистика заболеваемости была бы куда ниже. Те, в чьём ведении работающие полным ходом рынки и супермаркеты заботятся о людях? Не смешите! Зайдите на досуге в «Эпицентр», в «Сільпо» или АТБ, а потом рассказывайте про карантин тем, кто собирается в храмах группами по 10 человек (со священником, пономарём и певчими в том числе), кто приходит на службу лишь на несколько минут, чтобы за ними другие могли тоже прийти. Тем, кто старается посильно помогать больницам, а не выбрасывает на ветер деньги, организовывая ненужные работы по перекапыванию улиц возле храмов.
То, что сейчас происходит в отношении Церкви называется простым словом произвол.
Помните, генерал Франко говаривал: «в моей стране друзьям можно всё, а для врагов есть законы». Так вот у нас, как видно, даже законов нет. Причём не для врагов, а для законопослушных граждан Украины, которых далеко не 8%.
Упаси Вас Бог, друзья, искать причины происходящего в нас или перед кем-то за что-то оправдываться!
Просто сейчас Страстная неделя «князья людские собрались вместе на Господа и на Христа Его». Всё закономерно. А уж какой всему этому будет конец, вы, думаю, знаете не хуже меня.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.