Мы запомним эту Пасху
Пасхальная ночь. Фото: Телеграм
Это печальный кадр: заключенные на свободе люди стояли как ученики и мироносицы-жены неподалеку от Креста и наблюдали как сняли Христа и принесли во Гроб, и положили Туда, и он Там три часа был живым. И они видели процесс Воскресения. И три часа на промозглом апрельском холоде ждали, когда и их причастят Тела и Крови Христовых. Как и подобает всякому истинно верующему человеку во Всеспасительную ночь.
Это тяжелая ночь. Я не буду делать вид, что ничего не произошло в моем Отечестве и по всему лицу Земли. Произошло. У меня в сердце выжгли сегодня восковые лица и руки с горящими свечами людей, стоящих за воротами храма и славящих Христа. И белые, как ризы своих же белых облачений, лица священников. Они возвещали Христос воскресе и были настолько подавлены, что радость не срывалась в эту ночь над окрестностями, несмотря на дивный звон колоколов.
Я/МЫ запомним эту Пасху. Господь явил Себя в ней во всей Своей Красе и самой что ни на есть Жизни. А Я/МЫ... мы жалки и, как всегда с Богом, ничем не можем Ему ответить.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади