Мы призваны вопреки всем несчастьям к радости в Боге
Пасха. Фото: Facebook
Первым словом Воскресшего Христа к ученикам было слово – радуйтесь! (Мф.28.9). Апостолы в своих посланиях постоянно говорили христианам о радости и призывали к ней. К радости человека призывали и ветхозаветные пророки.
Мы призваны Богом и святыми Его к радости. И нет исключений в Писании о тех временах, когда не нужно радоваться, нет таких слов, чтобы всегда радоваться, кроме периода войн, эпидемий, экономических кризисов, экологических катаклизмов, личных проблем и т.д. Потому как вся история Земли состоит из этих бед. Мы призваны не к беспричинной радости, а вопреки всем несчастьям к радости в Боге, который знает о нас, всегда рядом с нами, любит нас, и дает помощь и силы всем призывающим Его имя. Мы радуемся жизни, возможностью совершать еще добрые дела и ожиданию Встречи. Если будем жить так, что готовы умереть в любой момент и встретиться с Богом, тогда у нас не будет никакого страха.
Радость и вера в Воскресшего Сына Божия изгоняют страх и наполняют сердце наше миром. «В тот же первый день недели вечером, когда двери дома, где собирались ученики Его, были заперты из опасения от Иудеев, пришел Иисус, и стал посреди, и говорит им: мир вам!»
Мир вам, Христос Воскрес!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади