Малая Пасха великой Победы
День Победы. Фото: Facebook
ДЕНЬ ПОБЕДЫ для меня был и всегда будет МАЛОЙ ПАСХОЙ. Церковным ладаном пахнут 9-го Мая цветы сирени и тюльпанов. А умершим и воскресшим Христом становится простой солдат той страшной войны. В нем течет кровь моих погибших дедов, а также всех тех, благодаря кому я родился на этот свет.
Современная история еще раз нам показала, что фашизм и неонацизм, растет не из Германии и не из Италии. Его корни находятся в аду, а прорастают они в сердцах людей, наполненных ненавистью, злобой и гордыней. «Днем примирения» для меня этот праздник станет только тогда, когда Архангел Михаил примирится с дьяволом, т.е. никогда. «Примиряться» с мировым злом — это плюнуть в лицо всем тем, кто погиб, защищая мир от этого зла. Нас хотят заставить «черное» назвать «белым», «предателей» - «героями», а «убийц» – «освободителями». Лишить нас памяти, превратить в маргиналов без рода и племени. Это получается сделать с теми, кто в своей душе уже носит печать зверя. Зверье идет на зов зверя из бездны.
А те, у кого жива душа, у кого есть совесть и честь, благодарят Бога за эту Победу и молятся о тех, кто отдал свою жизнь за ближних. Правда о Второй Мировой войне – есть составная часть великой Правды Божией. И Христос обещал утешение всем тем, кто в этом мире лжи, лицемерия, подлости и трусости алчет и жаждет этой Правды.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади