Малая Пасха великой Победы
День Победы. Фото: Facebook
ДЕНЬ ПОБЕДЫ для меня был и всегда будет МАЛОЙ ПАСХОЙ. Церковным ладаном пахнут 9-го Мая цветы сирени и тюльпанов. А умершим и воскресшим Христом становится простой солдат той страшной войны. В нем течет кровь моих погибших дедов, а также всех тех, благодаря кому я родился на этот свет.
Современная история еще раз нам показала, что фашизм и неонацизм, растет не из Германии и не из Италии. Его корни находятся в аду, а прорастают они в сердцах людей, наполненных ненавистью, злобой и гордыней. «Днем примирения» для меня этот праздник станет только тогда, когда Архангел Михаил примирится с дьяволом, т.е. никогда. «Примиряться» с мировым злом — это плюнуть в лицо всем тем, кто погиб, защищая мир от этого зла. Нас хотят заставить «черное» назвать «белым», «предателей» - «героями», а «убийц» – «освободителями». Лишить нас памяти, превратить в маргиналов без рода и племени. Это получается сделать с теми, кто в своей душе уже носит печать зверя. Зверье идет на зов зверя из бездны.
А те, у кого жива душа, у кого есть совесть и честь, благодарят Бога за эту Победу и молятся о тех, кто отдал свою жизнь за ближних. Правда о Второй Мировой войне – есть составная часть великой Правды Божией. И Христос обещал утешение всем тем, кто в этом мире лжи, лицемерия, подлости и трусости алчет и жаждет этой Правды.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.