Чому православні не проповідують на вулицях?

Фото: Pixabay

Ростислав Кокошко

Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук, секретар Синодальної Літургійної Комісії УПЦ:

- У справжньому місіонерстві виключена нав'язливість. Православна Церква сьогодні аж ніяк не мовчить. Духовенство використовує сучасні ресурси для проповіді: соціальні мережі, сайти, радіо, телебачення та інші ЗМІ. Крім того, відбуваються зустрічі зі студентами світських вузів, коледжів, шкіл. Можливо викладання і учительство духовенства і мирян з педагогічною освітою.

Церква діє методами, які «не лізуть в душу».

Церква свідчить про Христа Воскреслого за допомогою богослужіння, проповіді, яка є невід'ємною частиною суспільного та приватного богослужіння. І, головне, свідоцтво – це свідчення іншого життя.

Варто пам'ятати, що звернення людей до Христа багато в чому треба залишити на волю Божу. Господь Сам відає, в яку годину, кого і яким чином закликати. Наші людські, навіть найдобріші, спроби часто марні, а то і зовсім приносять шкоду. Адже воля іншої людини завжди вершить свій особистий вибір. Принаймні, необхідно помолитись про цю людину, щоб Господь покликав і врятував її.

Святий апостол Яків говорить: «брати мої! небагато ставайте учителями, знаючи, що більший осуд приймемо, бо багато ми всі помиляємось» (Якова 3: 1-2). Зовсім не обов'язково чіплятися до людей на вулиці. Це може викликати зворотний ефект.

У сучасних соціологічних дослідженнях є цікаве спостереження. Скільки не агітуй за велику родину, за народження дітей, ніхто більше дітей народжувати не стане. Більш того, в Італії на державному рівні навіть організували спеціальний «день плодючості», в рамках якого проводилася масова агітація за народження дітей. Ця агітація викликала величезний скандал і неприйняття в суспільстві і більше нічого. Навпаки, коли ми досліджували молоді сім'ї на парафіях, то побачили чудове явище, яке назвали «зараженням». Коли на прихід з'являється щаслива велика родина, в якій люди вміють жити особливим багатодітним життям, то цей приклад виявляється настільки переконливим, що всім одразу теж так само хочеться. Такі сім'ї починають з'являтися одна за одною.

Так само діє і місія. Живий приклад іншого щасливого життя набагато яскравіше свідчить про Господа і дає добрий плід, ніж необдумана надокучливість. Саме тому православні не чіпляються до людей, подібно представникам згаданих конфесій і багатьом іншим.

Читайте також

Чи існує в Церкві молитва на «перейменування»?

Багато хто чув про «молитву на наречення імені» і вважає її способом змінити долю або просто взяти нове ім'я. Протоієрей Вадим Гладкий про позицію Церкви з цього питання.

Чому Церква вважає турботу про природу моральним обов'язком?

Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому одних технічних заходів захисту екології недостатньо, якщо душа уражена егоїзмом.

Бог Старого Завіту «жорстокий»? Як Він став «Богом-Любов'ю»?

Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому Бог Синаю здається «караючим», а Христос – «милосердним».

Чи актуальні старозавітні пророки сьогодні і в чому їхня головна місія?

Протоієрей Вадим Гладкий про те, що служіння пророків – не передбачення майбутнього, а жива совість народу. 

Як Православна Церква ставиться до другого шлюбу?

Протоієрей Вадим Гладкий про те, чому Церква не вітає, але допускає повторні шлюби, і як правильно ставитися до особливого чину вінчання другошлюбних?

Нейромережі та творчість: як не втратити образ Божий?

Чи існує ризик втрати людиною творчого потенціалу у зв'язку з розвитком нейромереж і як нам зберегти в собі подобу Божу? Розмірковує архімандрит Маркелл (Павук).