Митрополит Антоній: «Кожен день може стати днем ганьби або днем перемоги»
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ
Хто зраджує Бога? Той, хто перебуває поза Христом. Хто не розрізняє свої думки, слова, дії, ретельно їх не аналізує, чи відносяться вони до Христа, чи чужі Йому, той зраджує Бога.
Як зрозуміти, що чуже Христу?
Те, що говориться або вчиняється під впливом пристрасті, то чуже Христу. Безпристрасність наближає до Христа, до Досконалості. Безпристрасність дає можливість вивільнитися душі від брудного і каламутного вмісту і наповнитися Живою водою Божої благодаті.
Кожен день змінює траєкторію нашого руху. До Христа або від Нього. І кожен день може стати днем зради і ганьби або днем перемоги над своєю природою. Можна перефразувати відомий вислів Черчіля: «Якщо людина між війною і ганьбою вибирає ганьбу, вона отримає і війну, і ганьбу».
Це значить, якщо ми йдемо від боротьби з собою, своєю природою, пристрастями, вважаючи за краще ігнорувати цю реальність, відволікаючись на зовнішнє, то в результаті обставини складуться так, що ми отримаємо ганьбу і найсильніший душевний розлад і змушені будемо все одно приступити до цієї боротьби, але вже з непоправними втратами.
Життя з Христом – це свідома відмова від зла, навіть від домішки найдрібнішого зла. Прийняття зла є зрадою Бога.
Людська природа мінлива. Це непереможно. Але цю мінливість потрібно використовувати для удосконалення, безперервної зміни на краще, зростання в добрі, а не для падіння і служіння злу. Межі досконалості немає, отже, цей процес нескінченний.
«Бо справжня досконалість і полягає в тому, щоб ніколи не зупинятися в прирощуванні до кращого і не обмежувати досконалість якоюсь межею». Свт. Григорій Ніський.
Читайте також
Праведний гнів випалює серце дощенту
Ми виправдовуємо злобу ревністю про захист святинь. Але чесна розмова з праведником позбавляє ілюзій, залишаючи нас наодинці з випаленою порожнечею серця.
Дзеркало поверх ікони: пастка «правильного» благочестя
Ми ховаємося від тривоги в устав, вичитуємо правила та акафісти. І можемо не помітити, як починаємо молитися власному відображенню, а не Христу.
Вавилонське будівництво на Дніпрі та крах силового єднання
Держава намагається узаконити відібрані храми. Але спроба замінити живу Церкву адміністративним стандартом точно повторює помилку будівничих у долині Сеннаар.
Духовна сліпота та ціна справжньої свободи
Євангельське чудо зцілення висвітлює прірву між живою вірою та соціальним страхом. Занурення у містичне богослов’я та таємниці справжнього прозріння.
Подвиг Бориса і Гліба проти культу війни
Спогад про подвиг перших руських святих оголює страшну підміну смислів. Їхня відмова від братовбивства звучить викликом пропаганді насильства, що лунає сьогодні під церковними склепіннями.
Чому Іоанн Кронштадтський помирав без Літургії, а ми не хочемо на неї йти?
Святий пастир згасав духовно, коли не служив Літургію. І ми вмираємо без неї – повільно, тиждень за тижнем.