Митрополит Антоній: «Кожен день може стати днем ганьби або днем перемоги»
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ
Хто зраджує Бога? Той, хто перебуває поза Христом. Хто не розрізняє свої думки, слова, дії, ретельно їх не аналізує, чи відносяться вони до Христа, чи чужі Йому, той зраджує Бога.
Як зрозуміти, що чуже Христу?
Те, що говориться або вчиняється під впливом пристрасті, то чуже Христу. Безпристрасність наближає до Христа, до Досконалості. Безпристрасність дає можливість вивільнитися душі від брудного і каламутного вмісту і наповнитися Живою водою Божої благодаті.
Кожен день змінює траєкторію нашого руху. До Христа або від Нього. І кожен день може стати днем зради і ганьби або днем перемоги над своєю природою. Можна перефразувати відомий вислів Черчіля: «Якщо людина між війною і ганьбою вибирає ганьбу, вона отримає і війну, і ганьбу».
Це значить, якщо ми йдемо від боротьби з собою, своєю природою, пристрастями, вважаючи за краще ігнорувати цю реальність, відволікаючись на зовнішнє, то в результаті обставини складуться так, що ми отримаємо ганьбу і найсильніший душевний розлад і змушені будемо все одно приступити до цієї боротьби, але вже з непоправними втратами.
Життя з Христом – це свідома відмова від зла, навіть від домішки найдрібнішого зла. Прийняття зла є зрадою Бога.
Людська природа мінлива. Це непереможно. Але цю мінливість потрібно використовувати для удосконалення, безперервної зміни на краще, зростання в добрі, а не для падіння і служіння злу. Межі досконалості немає, отже, цей процес нескінченний.
«Бо справжня досконалість і полягає в тому, щоб ніколи не зупинятися в прирощуванні до кращого і не обмежувати досконалість якоюсь межею». Свт. Григорій Ніський.
Читайте також
Дві зради: чому Петро врятувався, а Іуда загинув
Обидва учні зреклися Христа, але їхні долі склалися по-різному. Про природу падіння, спасенну силу надії та про те, чому відчай страшніший за сам гріх.
Кінець історії: чому вогонь Апокаліпсису – це блага звістка
Світ занурюється у темряву, але кінець світу – це не катастрофа. Про сутінки Сьомого дня, народження нової землі і чому християни не бояться Апокаліпсису.
Рентген наосліп: діалог зі святителем Лукою Кримським
Парадокс простий і страшний: старець із незрячими очима бачив нас наскрізь, а ми з ідеальною сучасною оптикою не бачимо власної біди.
Патологія фараона: як серце втрачає чутливість
Бог не робить гонителів злими. Він перестає їх стримувати – і тоді осліпла від безкарності влада руйнує себе сама.
Вхід Господній до Єрусалима: між очікуванням чуда і Голгофою
Натовп чекав земного царя, а зустрів Агнця. Чому ми досі шукаємо «зручного» Бога.
Що сльози Христа біля гробу друга говорять про природу смерті
Горе Спасителя біля надгробка Лазаря – не просто людська скорбота. Це Бог дивиться на розпад найкращого Свого творіння і не погоджується з владою смерті над ним.