Про вимоги УГКЦ «повернути» їм Почаївську лавру

Почаївська лавра. Фото: СПЖ

Мовляв, багато об'єктів монастиря було збудовано за уніатів, а Почаївська ікона Богородиці була «коронована» папою Климентом XIV. А тому потрібно «денонсувати договір про оренду заповідника з нинішнім орендарем (УПЦ, – Ред.), укладений терміном до 2054 року, та повернути будівлі святині законним власникам».

А аргументується це все «турботою про торжество справедливості» та необхідністю «шукати те, що нас об'єднує, а не поділяє».

Виділимо тут дві головні тези:

1. Те, що 118 років зі своєї тисячолітньої історії монастир належав уніатам, в УГКЦ вважають достатнім, щоб називати себе його «законним власником» та вимагати його «повернути» для «торжества справедливості».

2. Відібрати Почаївську лавру у православних і віддати її уніатам буде пошуком того, що нас об'єднує, а не розділяє.

Ви зрозуміли логіку?

Страшно навіть уявити, що буде, якщо почнуть виганяти православних із Лаври. Так просто там свою святиню не віддадуть, владі та уніатам доведеться застосувати силу, і чималу. І це потенційне побоїще в УГКЦ називають пошуком єдності, а не розподілу? Як не згадати знамениті оруеллівські слова «Війна − це мир, свобода − це рабство»?

Зараз в Україні, хто має силу, той і має рацію. Точніше, безсоромно нав'язує людям свою «правду». У знаменитій антиутопії Оруелла «1984» є такий діалог: 

− Скільки я показую пальців, Вінстоне?

− Чотири.

– А якщо партія каже, що їх не чотири, а п'ять – тоді скільки?..».

Дії і ПЦУ, й уніатів щодо УПЦ нагадують сьогодні поведінку шакалів, що повалили вівцю на землю і рвуть від неї шматки. Але хіба це схоже на християнство?

Згадаймо слова Христа: «По тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою».

Чи бачимо ми тут цю любов?

Читайте також

Про обвинувачення Зеленського, що УПЦ «управляється спецслужбами РФ»

Складається враження, що УПЦ для Зеленського – не одна з конфесій, права якої він, за законом, зобов'язаний захищати, а ворожа організація, в боротьбі з якою «всі засоби хороші».