Конфесії в Європі: нам точно треба на них орієнтуватися?

Глава Англіканської церкви Джастін Велбі. Фото: invictory.org

Синод англікан покаявся перед ЛГБТ-особами. Єпископи вибачилися перед геями і трансгендерами, що вони стикалися з «неприйняттям, відторгненням і ворожістю» в церквах, а також за той вплив, який це виявило на їхнє життя.

Тепер «шлюби» геїв благословлятимуть у храмах. Це ще не вінчання, але немає сумніву, що скоро відбуватиметься і воно.

Усі розуміють, що подібні рішення – результат величезного тиску влади та суспільства, які вимагають від церкви «відповідати» запитам.

І ось глава англікан Джастін Велбі особисто підтвердив, що це не фантазії. Він заявив, що його двічі викликали до парламенту та погрожували діями щодо примусу до визнання гей-шлюбів. Але найстрашніше, що англікани «прогнулися» не лише через страх перед владою, значна частина їх вже підтримує ЛГБТ.

Українці скажуть – ну й добре, це їхні проблеми. І будуть не праві. Наразі через війну йде очевидна робота з переорієнтування України на «християнську Європу». І зміна календаря в УГКЦ та ПЦУ відбувається саме з цієї причини. Посол у Ватикані А. Юраш заявив, що «це питання культурно-ідеологічне, форма подяки, яку ми відчуваємо до більшості країн західної духовної Ойкумени у боротьбі проти російської агресії».

Звісно, ​​англікани – лише одна конфесія Європи. Але ті ж процеси дуже активно йдуть і в інших, зокрема в РКЦ і навіть Фанарі. Яка тут «духовна Ойкумена»? Християни там із кожним роком дедалі більше прогинаються під ЛГБТ-повістку, яка стала на Заході своєрідною релігією, причому, релігією авторитарною. 

Ми точно хочемо собі та своїм дітям того ж?

Читайте також

Пропаганда проти УПЦ дає зворотні результати?

Ми вже змирилися, що будь-які «церковні» соцопитування в Україні останніми роками далекі від об'єктивності. І для такого скепсису були серйозні аргументи.