Торжество православ'я в осіб із особливими моральними потребами

Епіфаній Думенко та патріарх Феодор. Фото: pomisna.info

Вони разом відслужили літургію, потім Феодор дав на честь Сергія офіційний обід, а також за щось нагородив його вищим орденом Олександрійського патріархату.

Феодор назвав Сергія «справжнім пастирем» і заявив, що той «зрозпинється» і «отримує визнання всіх людей доброї волі». Думенко у відповідь сказав, що вони з Феодором «стали живим втіленням єдності Церкви, проти якої повстають сили зла, єресі та поділу».

Високі пафосні слова. Але люди завжди дивляться на вчинки.

Патріарх Феодор напередодні появи ПЦУ приїжджав до України і багато разів закликав віруючих УПЦ триматися канонічної Церкви, бути вірними Митрополиту Київському Онуфрію. Через рік він розвернувся на 180° і назвав митрополитом Київським Думенка.

Сам Думенко обіцяв своєму вчителю та благодійнику Філарету, що після утворення ПЦУ буде лише номінальним керівником, а реальну владу віддасть Філарету. Але передумав, як раніше передумав Феодор.

Нині два ці «передумники» разом щось там святкують. І вони виглядають один біля одного цілком гармонійно.

Кода людина має якесь фізичне каліцтво чи недолік, її називають особою з особливими фізичними потребами. Але проблеми більшості таких людей помітні на око. Коли в людини моральне чи духовне каліцтво, зовні це не проявляється. Але від цього вона не перестає бути інвалідом.

Але тут питання в іншому – чи здатний духовний інвалід бути пастирем?

Читайте також

Як Епіфаній став наступником «окупанта»

У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.