Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.
Зараз серед православних розгортається заочна дискусія – вважати чи ні смерть святогірського монаха Варсонофія сповідницькою. Особливо вона посилилася після заяви пораненого послушника Андрія Кириєнка про те, що перед нападом люди у формі вимагали від нього «правильної» відповіді на гасло «Слава Україні!». Андрій відповів так: «Слава нашому Господу Богу. Спаси і збережи». Живим він залишився лише тому, що після кількох ударів ножем нападники прийняли його за мертвого і скинули в яр.
За інформацією СПЖ, подібний діалог відбувся і з іншим пораненим – монахом Григорієм. Тільки йому перед нападом запропонували чіткий вибір: або він «правильно» відповідає на «Слава Україні!» і залишається живим, або гине. Достовірних відомостей про те, що те саме сталося з убитим монахом Варсонофієм, у нас немає. Але його останні слова, почуті братією, яка знайшла його перед смертю, були: «Слава Господу Ісусу Христу!.. Я монах». Логічно припустити, що те саме він сказав і вбивцям. Інакше отець Варсонофій залишився б живим.
Тим не менш зараз багато хто заперечує, що все «не так однозначно»: нападники не встановлені, їхній мотив потребує розслідування, невідомо, чи висувалися отцю Варсонофію вимоги зректися Христа, чи був напад вчинений з релігійної ненависті, тощо.
Але давайте подумаємо, які взагалі мотиви могли бути у вбивць.
Особиста неприязнь? Кириєнко заявив, що нападники були йому незнайомі. Вірогідно, те саме можна сказати і про інших постраждалих монахів.
Помста? Та сама історія: незнайомим людям не мстять – просто нема за що.
Пограбування? Кириєнко нічого про це не згадує. Та й що може виявитися в кишенях у послушника або монаха? Ця версія теж не витримує критики.
Залишається лише одне: мотив релігійної ненависті. Вбивці прийшли до православного монастиря і, почувши у відповідь «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. При цьому важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.
Для нас слово «сповідництво» стоїть дуже високо і асоціюється з духовними подвигами сповідників і мучеників минулого. Це природно, і тому вживати його потрібно з великою обережністю.
Але не помічати очевидного ми також не повинні.
