Що таке «неупокоенна душа?

Фото: uazmi.media

Андрій Козуб

Відповідає протоієрей Володимир Пучков:

- Прочитав ваше запитання і якось відразу згадалося Філатовське: «Де шукати і як добути те, чого не може бути. Адже його на світі немає, скільки землю не копить».

В обивательському розумінні неупокоенної душі, як якоїсь сутності, яка тиняється по світу, оскільки після тілесної смерті їй не знайшлося місця ні в раю, ні в пеклі, забави заради лякає панянок, «являється» шизофреникам і хмільним, а також дозволяє на собі заробити різним «екстрасенсам», «медіумам» і бабкам з дідами, вона вдає із себе саме це – те, чого немає і бути не може. З дуже простої причини: душі померлих перебувають або в раю, або в пеклі і більше ніде. Тинятися по світу вони не можуть незалежно від того, як вони жили, як померли і у що вірили.

Втім, якщо спробувати осмислити вираз «неупокоенна душа» з церковної точки зору, то ми можемо сказати, що будь-яка душа, яка не досягла вічного спокою в Царстві Божому, є неупокоенною. Адже пекло – це місце вічних мук, про який вже тут упокій можна говорити? Однак знову нагадаю: такі душі не тиняються по світу, вони перебувають в пеклі. Безвихідно.

Читайте також

​Любов сильніша за смерть

Відхід близької людини залишає глибоку рану, але християнська віра підкреслює вічну природу любові. Розмова про духовний зв'язок подружжя за порогом земного буття.

​Головний компас християнського життя

Преподобний Антоній Великий називав розсудливість найвищою чеснотою. Досвід пустельників показує шлях до тверезомислення через смирення, пораду та перемогу над пристрастями.

Як не втратити віру, бачачи недоліки церковних людей?

Віруюча людина покликана не лише зберігати свою віру, але й вселяти її в інших.

Як зберегти шлюб?

Історія про воду і вино з Кани Галілейської – це інструкція до того, як врятувати шлюб від руйнування.

Як поводитися з невіруючими родичами?

Ігумен Амвросій (Макєєв) радить, як чинити воцерковленим родичам, які хочуть, щоб їхній близький звернувся до Бога.

Наскільки страшний гріх роду?

Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).