Притча: про нечесного крамаря. Притча святителя Миколи Сербського
Фото: m.123ru.net
Однак діти його були хворі, і він витрачав багато грошей на лікарів і ліки. І чим більше він витрачав на лікування дітей, тим більше він обманював своїх покупців. Але чим більше він обманював покупців, тим сильніше хворіли його діти.
Одного разу, коли Ізмаїл сидів один у своїй лавці, повний тривог про своїх дітей, йому здалося, що на мить розкрилися небеса. Він підняв очі до неба, щоб подивитися, що там відбувається. І бачить: стоять ангели біля величезних ваг, відміряють всі блага, якими Господь наділяє людей. І ось підійшла черга сім'ї Ізмаїла.
Коли ангели стали відміряти здоров'я для його дітей, вони кинули на чашу ваг здоров'я менше, ніж було гир на вагах. Розгнівався Ізмаїл і хотів гримнути на ангелів, але тут один з них обернувся до нього і каже: «Правильна міра. Що ж ти сердишся? Ми недодаємо твоїм дітям рівно стільки, скільки ти недодаєш своїм покупцям. І так ми виконуємо правду Божу».
Ізмаїл рвонувся, неначе його мечем прокололи. І став він гірко каятися у своєму тяжкому гріху. Відтоді став Ізмаїл не тільки правильно зважувати, але завжди додавав з надлишком. А до дітей його повернулося здоров'я.
Притча святителя Миколи Сербського
Читайте також
Пастух із листом від Христа до короля Франції
Влітку 1212 року тисячі прочан із палицями чекали, що море розступиться перед ними. Пізніші хроністи додали до їхньої історії кораблі, работорговців і зітхання папи.
Фасад із кісток і фасад зі світла
Антоніо Гауді сорок три роки будував храм у Барселоні, знаючи, що це будівництво – на віки.
Суд над мертвим папою
Одного разу в Римі посадили на престол тіло померлого папи й улаштували над ним суд. Звинувачення спиралося на церковне правило, яке колись урятувало його кафедру.
Обитель, збудована на зло королю
Коли в Мінську в православних залишився лише один храм, містяни вирішили збудувати ще один – і не зупинилися навіть перед королівським указом.
Молода Мати і сплячий Христос
Мікеланджело висік скульптуру Діви, яка виглядає молодшою за свого Сина, і єдиний раз у житті залишив на мармурі автограф. Жодне з цих «дивацтв» не є випадковим.
Православні книги з уніатського верстата
У XVIII столітті почаївські ченці-уніати друкували книги, за якими молилися православні та старообрядці.