Скорботи і радощі Дня Хрещення Русі

Пам'ятник князю Володимиру. Фото: Фома

По-перше, продовжує лютувати коронавірус. Кількість хворих зростає, то прискорюючись, то сповільнюючись. Влада продовжує карантин і переконує громадян по можливості уникати масових скупчень людей. Через це скасували щорічний хресний хід з Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври. Це скорбота для душі.

Щороку сотні тисяч людей беруть участь в цьому святі. Щороку вони йдуть вулицями Києва з молитвами і божественними піснями. Щороку вони стають причетними того радісного духу, тої відчутної Божої присутності, яка завжди буває на хресній ході. Можна тільки уявити, яку скорботу відчувала душа Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який проявив найвищу мудрість і громадянську відповідальність і не благословив проводити в цьому році хресний хід.

По-друге, в Україні тривають захоплення храмів розкольниками і насильство над віруючими. Мало не щодня приходять сумні новини про те, що та чи інша громада позбулася свого храму, опинилася викинутою на вулицю тільки за те, що зберегла вірність Христу і Його Церкві.

По-третє, історично головний храм Православного Сходу перетворили в мечеть, незважаючи на заклики з усіх кінців світу не робити цього. Влада Туреччини надає цьому символічне значення переваги ісламу над християнством і його перемогу в земній історії.

Для нас, спадкоємців Київської Русі, це скорботно подвійно, тому що саме в храмі Святої Софії посли князя Володимира знайшли Небо на землі і саме з цього храму в нашу країну принесли православну віру.

Але Христос не заповідав нам скорботу. Він заповів нам радість: радість воскресіння і життя вічного. Радість про те, що смерть і гріх вже не панують над родом Адама, що кожна людина покликана від Бога в Царство Небесне. «Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими спокусами, щоб випробування вашої віри було дорогоцінніше гинучого, хоч і огнем випробованого золота, на похвалу, і честь і славу при з'явленні Ісуса Христа» (1Петр 1, 6-7).

І сьогодні ми радіємо, бо в цей день на нашу землю принесли Благу звістку, сьогодні святий князь Володимир привів свій народ до Бога, і цієї радості у нас ніхто не відбере.

«Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8, 38-39).

Читайте також