Лавра – культурний центр, а мощі – «предмети»: що влада приготувала святині

Нинішнє керівництво Заповідника діє проти Лаври в дусі радянської влади. Фото: СПЖ

29 квітня виповнився вже місяць молитовного стояння віруючих УПЦ під Києво-Печерською лаврою. Люди, які 30 років тому відновлювали та відбудовували святиню, не можуть повірити, що сьогодні держава, як за СРСР, знову має намір її відібрати. Що знову храми будуть стояти закритими, що там знову будуть організовуватися якісь виставки, експозиції та інше. Новий голова заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко дав програмне інтерв'ю для «Радіо Свобода», в якому розкриває плани влади на одну з головних святинь православного світу.

«Повернути Лавру в український пантеон»

Своє інтерв'ю Остапенко починає зі твердження, що Києво-Печерська лавра завжди була «важливою точкою української культури та духовності», але зараз, мовляв, вона «опинилася на роздоріжжі».

«Ми маємо зрушити взагалі принципову ситуацію з Лаврою, – каже новий директор Заповідника. – І головний мій меседж зараз в цих змінах, в цих обставинах – повернути лаврі українське єство. Повернути лавру в дійсно український пантеон. Тому що чесно можна сказати, що і останнє десятиліття, і попереднє століття, особливо XIX століття,лавру позиціонували, асоціювали з імперською, з московською традицією. Лавра – це унікальний об'єкт саме української історії, української спадщини, української культури. І треба в першу чергу зараз робити кроки з повернення всього українського, що є, було і належить до Лаври».

Тобто, на думку Остапенка, треба вигнати з Лаври все російське і повернути туди українське. Точніше – «повернути Лавру в дійсно український пантеон». А для досягнення цієї мети слід вигнати звідти УПЦ.

У будь-якої людини, хоч трохи знайомої з історією України, відразу ж виникає низка питань: що таке українська духовність і культура, з якого історичного часу вона починає свій відлік, чим вона відрізняється або як співвідноситься з російською (києво-руською) духовністю і культурою, на які території вона поширюється і так далі.

Без попередньої відповіді на ці питання, без чіткого визначення понять, якими ми оперуємо, неможливо вести нормальну дискусію. Більше того, без цього ми просто скотимося в жонглювання гаслами: «руський мир», «українство», «імперські наративи» тощо. А під гаслами, на відміну від понять, кожен розуміє своє.

Найперша згадка, що дійшла до нас, про «руський мир» − це цитата з пам'ятки давньоруської літератури «Слово на оновлення Десятинної церкви»: «Не тільки в Римі, але і всюди: і в Херсоні, і ще в руському мирі». Йдеться про житіє та подвиги святого Климента Римського, чесна глава якого спочиває у Дальніх печерах Лаври. Виходить, що святий Климент (I століття) асоціюється із «руським миром».

А ще з «руським миром» асоціюються святителі: Меркурій єпископ Смоленський, Нифонт єпископ Новгородський, Симон єпископ Володимирський, Діонісій архієпископ Суздальський, преподобний Ілія з Мурома та інші святі. Якщо вже вичищати з Лаври «руський мир», то треба прибирати і їх, виходить так? Або таки визначимося з поняттями?

Що таке, наприклад, поняття «українське єство»? Преподобні Антоній і Феодосій та інші чудотворці Києво-Печерські (XI-XII століть), вони належать до цього єства чи ні?

Нагадаємо, найперша згадка терміну «Україна» зустрічається лише в 1187 р. у київському літописі Іпатіївського зводу. У розповіді про смерть Переяславського князя Володимира Глібовича там говориться: «Про нього ж Україна багато постогна». А у Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) населення нашої країни жодного разу не називається українським, виключно «народ малоросійський», а сама країна називається як Україною, так і Малою Росією (хто не вірить, може зайти на сайт Верховної Ради). Де критерії щодо відділення російського (києво-руського) від українського?

Але якщо поняття національності ще хоч якось можуть перетинатися із християнством, то термін «пантеон» – відверто язичницький. Так називалася відома пам'ятка архітектури стародавнього Риму (118-128 рр.). Пантеон, що у перекладі означає «Храм усіх богів». У переносному значенні пантеон – це група язичницьких божеств, що належать до однієї релігії або міфології.

В який пантеон збирається М. Остапенко повертати Києво-Печерську лавру, якщо Лавра – одне з найбільших місць християнської святості, а пантеон – зібрання язичницьких божеств?

Святі мощі – це «предмети» та «експонати»?

Якщо термін «пантеон» – з язичництва, то «предмети» та «експонати», під якими розуміються святі мощі, – це з недавнього комуністичного минулого. У нас в Україні начебто оголошено декомунізацію, але саме такими термінами оперують нинішні чиновники.

12 березня 2023 р. міністр культури О. Ткаченко в ефірі телеканалу «1+1» назвав мощі Києво-Печерських святих «експонатами»: «Я хотів би наголосити про всяк випадок, що крім нерухомого майна там є ще музейні експонати – понад 800 екземплярів , у тому числі мощі святих, які були передані на, так би мовити, використання монахам».

Остапенко називає їх «предметами»: «Це справа дійсно державного рівня, тому що не можна допустити, що ті ж мощі перетворяться просто на якісь предмети, які будуть десь лежати у запасниках».

Взагалі, мощі – це останки людей, які найменше бажали, щоб їхні тіла стали предметами, які держава то передає у користування монахам, то забирає назад. Згідно з вченням Церкви, людина складається з духу, душі та тіла. І Дух Святий, Третя Особа Пресвятої Трійці, що вселяється в людину, робить всю людину причетною Божественним Енергіям. Тобто і дух, і душа, і тіло людини стають причетними до Божества, з'єднаного зі Святим Духом, що зберігається й по виході душі з тіла. Ось чому святі мощі випромінюють чудеса і зцілення, надають допомогу тим, хто з вірою і любов'ю шанує їх і просить допомоги та заступництва у святих. Мощі не можуть бути предметом торгу, прийому-передачі, експонування тощо. Все це межує з блюзнірством. Блюзнірством займалася радянська влада, коли перетворила мощі на експонати музеїв атеїзму. Нинішня українська влада хоче зайнятися тим самим? Мабуть так.

Політика нинішньої влади щодо мощей передбачає, що це державна власність, якою держава, можливо, дозволить користуватися для проведення релігійних ритуалів. Мав рацію преподобний Антоній Печерський, який суворо заборонив відкривати свої мощі!

Лавра – «сучасний культурний центр»

В СРСР храми закривали та руйнували, у сучасній Європі храми часто перепрофілюють (хоча й руйнують також). Ймовірно, і на Києво-Печерську лавру чекає подібне перепрофілювання.

Буквально за кілька тижнів після того, як УПЦ вигнали з Верхньої лаври, у Трапезному храмі Антонія і Феодосія Печерських відбувся рок-концерт. А наприкінці березня 2023 р. міністр культури О. Ткаченко заявив: «Лавра – це перлина, куди мають приходити відвідувачі. Держава має розробити план для приміщень, щоби там можна було облаштовувати виставки, багаті експозиції, тематичні зустрічі. Так, щоб Лавра реально ожила».

Новий глава Києво-Печерського заповідника продовжує розвивати цю тему: «Лавра має стати сучасним культурним центром, де вже розташовані музейні об'єкти, де є екскурсійні програми, де є сучасна інформаційна політика щодо пам'яток і пам'яткоохоронної справи. І це має бути показано в найбільш сучасний спосіб».

Тобто одна з найголовніших святинь Православ'я, де майже тисячу років звучала молитва, сприймається як якийсь культурний центр. І, звичайно ж, цей центр має бути патріотичним. У тексті «Радіо свобода» сказано: «Новий очільник лаври сподівається, що його досвід керування запорізьким заповідником "Хортиця" допоможе саме в перетворенні лаври в «максимально патріотичний об'єкт».

Не можна сказати, що М. Остапенко повністю відмовляє Лаврі в релігійному значенні, але й воно виглядає дуже своєрідно. Цитата: «Духовна складова лаври має залишитися. Яким чином зробити так, щоб там залишилися тільки люди, які дійсно підтримують Україну, які моляться за наших воїнів, які допомагають тим, хто постраждав від російської агресії? Це питання цього діалогу, який зараз фактично вже проводиться».

Іншими словами, Остапенко, як і Ткаченко, натякає, що в Лаврі мають бути люди з «правильної» конфесії. І ця конфесія – не УПЦ. І це при тому, що саме чернеча громада УПЦ, яку зараз намагаються вигнати з Лаври, найбільше допомагала «потерпілим від російської агресії». Ні заповідник, ні ПЦУ не будуть надавати і десятої частки тієї допомоги ЗСУ та жертвам війни, яку надавала УПЦ.

Але навіть це головне. Термін «духовна складова» використовується в контексті війни і патріотизму, а тим часом монастир був заснований преподобним Антонієм не для чого іншого, як для спасіння душі, угоди Богу, звершення монаших подвигів його насельниками. Але про це чомусь не йдеться.

Ще одна цитата з інтерв'ю М. Остапенка: «Треба зробити лавру більш сучасною, для цього є технології, які дозволяють робити віртуальні колекції, розкривати. Тобто лавра, крім духовної складової, має стати сучасним музейним, туристичним магнітом, який буде цікавий не тільки віковій аудиторії, трошки за 60, але і цікавим для молоді».

Так, у Європі найдавніші монастирі найчастіше перетворюються на подібні «туристичні магніти». Як правило, це відбувається тому, що там просто вже немає ченців, немає тих людей, які б продовжували чернечі традиції. Або їх так мало, що вони просто не можуть самотужки утримувати монастир. Але у Києво-Печерській лаврі все по-іншому. Є й чернеча громада, понад 200 монахів, є й статутні богослужіння, є й кошти не лише для утримання монастиря, а й для його ремонту і благоприкрашання. І тепер цю чернечу громаду треба вигнати, а у Лаврі демонструвати «віртуальні колекції»?

«Омолодити Лавру»

 «Радіо Свобода» каже, що «в нового керівника є ідеї зі створення сучасних майданчиків, які дозволять залучати дітей до вивчення археологічної спадщини лаври, запустити нові туристичні маршрути, орієнтовані на молодь».

Ідея молитви, спасіння душі, набуття Духа Святого – це ідеї не підвладні часу, вони вічні і завжди сучасні. Православ'я і чернецтво, як найвищий спосіб духовного життя, не потребують омолодження. До чого ж тоді ідеї М. Остапенка щодо «створення сучасних майданчиків» і «запуску туристичних маршрутів, орієнтованих на молодь»?

Як і більшовиків, нинішню владу України Лавра зовсім не цікавить як монастир, як місце молитовного подвигу, як сходи, що зводять від землі на Небо. Лише як об'єкт культурної спадщини, причому в контексті патріотизму та нинішньої війни. Цитата: «Лавра має оновитися і якоюсь мірою омолодитися, тому що дуже важливо зараз на етапі, особливо коли ми перебуваємо в стані війни, виховувати дітей, виховувати українських патріотів на дійсно шедеврах нашої спадщини, нашої культури. І це завдання таких об'єктів, як Національний заповідник і "Києво-Печерська лавра"».

Церква не проти патріотизму. Але Православ'я – це цивілізаційний код народу України. Зараз, коли Лавру репресують, серед її захисників, серед молитовників багато молоді. Куди її ще омолоджувати? Чи та молодь, яка молиться у Лаврі та встає на її захист – неправильна молодь?

Немає грошей на утримання Лаври

М. Остапенко повідомив, що фінансування заповідника в умовах війни «надзвичайно обмежене». А коли заповідник отримає у своє розпорядження ще й Нижню лавру, то грошей взагалі може не залишитися. Над додатковим фінансуванням зараз працює Міністерство культури, але результати цієї роботи поки що не зрозумілі.

Яким же чином новий глава заповідника збирається вирішувати цю проблему? Цитата: «Можливо для якихось проєктів, для якихось цікавих локацій залучення спонсорських коштів, залучення додаткових якихось проєктів, грантів для того, щоб в лаврі почали розвиватися ті об'єкти, які можна підтримувати не тільки за бюджетні кошти».

Іншими словами, йдеться про комерціалізацію Лаври. Якісь спонсори будуть заходити до Лаври під конкретні проекти. І природно, не собі на збиток.

М. Остапенко сподівається, що за досвідом заповідника «Хортиця», яким він керував донедавна, йому вдасться залучати спонсорські гроші. Але ж на початку свого інтерв'ю він якраз і скаржився на те, що УПЦ збудувала на території Лаври 15 МАФів, які переважно були торговими точками для «обслуговування відвідувачів, віруючих, які приходили до монастиря». Іншими словами, це перенаправлення грошових потоків.

Але якщо донедавна у Лаврі торгували переважно свічками, іконами, церковним начинням та подібним, що не порушувало релігійної спрямованості монастиря, то чим збирається торгувати заповідник, якщо його цільова аудиторія – це туристи і молодь, для яких треба організовувати виставки та віртуальні перформанси?

Немає фахівців

Еще одна проблема для заповедника – это отсутствие специалистов для поддержания Лавры в нормальном состоянии. «Вопрос штатного расписания, вопрос коллектива, который должен работать в условиях обновления Лавры, с учетом Нижней лавры, это очень серьезная задача», – говорит М. Остапенко.

Ще одна проблема для заповідника – відсутність фахівців для підтримки Лаври в нормальному стані. «Питання штатного розкладу, питання того колективу, який має працювати в умовах оновлення лаври, з урахуванням Нижньої лаври, це дуже серйозне завдання», – каже Остапенко.

Тобто, якщо зараз чернечу громаду УПЦ виженуть із Лаври, то її просто не буде кому підтримувати в нормальному стані. Особливо це стосується печер.

«Це окремі підземні споруди, якими треба займатися і мати фахівців такого рівня, яких поки в лаврі немає. Ці фахівці були колись, до передачі, власне, Нижньої лаври до монастиря, і зараз треба відновити роботу цього відділу», – каже новий голова заповідника. Тим не менш, зараз за бажання заповідник не зможе знайти потрібних фахівців. Що тоді буде з печерами, з мощами?

Висновки

Найдивніше в публікації «Радіо Свобода» – це повне мовчання щодо того, що Києво-Печерська лавра була заснована у 1051 році преподобним Антонієм Києво-Печерським і майже тисячу років була місцем спасіння і молитовних подвигів братії монастиря та його парафіян. Як історичну довідку ресурс наводить таке: «Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" – музейний комплекс, заснований у 1922 році. У ньому зосереджено 144 пам'ятки історії та культури». Наче й не було дев'яти століть молитви, богослужінь, духовних подвигів.

Чому б М. Остапенку та «Радіо Свобода» не сказати правду? Чому б не сказати, що у 1922 р. безбожна радянська влада відібрала Києво-Печерську лавру в Церкви і перетворила на заповідник, попутно розстрілявши або виславши братію. Що в 1988 р. заповідник передав частину Лаври назад Церкві в цілком плачевному стані, що скрізь була розруха і «мерзенність запустіння».

Чому б не сказати, що саме існування заповідника на території Лаври – це звичайнісінький собі рудимент комуністичного минулого, з яким нібито бореться нинішня українська влада? Якби ця боротьба велася б по-справжньому, а не вибірково, то не УПЦ треба було б виганяти із Нижньої лаври, а навпаки – заповідник із Верхньої.

26 травня 1922 р. Київський комітет з охорони пам'яток мистецтва прийняв ухвалу «Про організацію Музею культури та побуту» на території Києво-Печерської лаври, а 29 вересня 1926 р. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет і Рада Народних Комісарів УРСР ухвалили постанову «Про визначення колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником та перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко». Чому б в рамках декомунізації, яку в Україні проводять відповідно до закону, не скасувати ці рішення безбожної радянської влади?

Це було б цілком логічно, але ми бачимо прямо протилежне: рішення радянської влади не лише не скасовують, а й дають їм нове дихання. А Лавру хочуть повернути у безбожні музейні часи. Може, так воно й станеться. Але до патріотизму, до любові до України та Православ'я як до її цивілізаційного вибору це не матиме жодного стосунку.

Читайте також