Думенко й діалог із УПЦ: можна більше не прикидатися?

Епіфаній Думенко. Фото: ПЦУ

Мовляв, немає сенсу: там одні колаборанти, які ненавидять все українське. «Тим більше, коли є своя, справді українська та автокефальна Православна церква».

Начебто, з точки зору Думенка все логічно. Але не зовсім. За останній рік є низка заяв як самого Епіфанія, так і його «синоду», де йшлося про готовність об'єднання з УПЦ.

• 22.03.2022: «Наш Священний Синод закликає архієреїв, духовенство, монастирі та релігійні громади МП в Україні… увійти в канонічне єднання з Православною Церквою України».

• 24.05.2022: «Священний Синод закликає керівництво МП в Україні… розпочати з Православною Церквою конструктивний діалог». 

• 31.05.2022: «Ми очікуємо на конкретні пропозиції іншої сторони (УПЦ, – Ред.) щодо перших кроків у діалозі та призначення відповідальних за ведення діалогу осіб».

І йдеться не про те, що в УПЦ засмучені зміною позиції ПЦУ. Просто влада пояснювала свої репресії проти УПЦ, зокрема й небажанням її діалогу з ПЦУ. Наприклад, Ткаченко аргументував цим вигнання УПЦ з Лаври. Мовляв, ви працюєте проти єдності країни.

Звісно, ​​до ПЦУ ніхто жодних претензій щодо «єдності країни» пред'являти не буде. А сам Думенко, очевидно, вирішив, що дні УПЦ закінчуються, і можна більше не видавати себе за голуба миру. 

Що ж, мабуть, тепер «християни» ПЦУ аргументуватимуть захоплення необхідністю погромів «колаборантів, які ненавидять все українське».

Читайте також

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.

Свята Русь стає мусульманською?

У Росії сотні тисяч мусульман вийшли на вулиці святкувати Курбан-байрам. А що ж Україна?