Сатаністи-активісти ПЦУ в боротьбі проти Церкви

Сатаністи та їхній «перфоманс» біля стін Києво-Печерської лаври. Фото: СПЖ

Сьогодні група противників УПЦ влаштувала під стінами Києво-Печерської лаври блюзнірський «перфоманс» із «похоронами патріарха Кирила». 

Молоді люди використовували як атрибути «перфомансу» одяг, що нагадує священницьке облачення, а також діяли, які зазвичай роблять священники – «благословляли», «кадили», читали «молитви».

Активісти Порошенка в бутафорських костюмах «єпископа», «зомбі» та інших у цей час гавкали, кукурікали і вдавано плакали.

Наприкінці обряду Веліар, вказуючи на Лавру, заявив, що «в цих храмах молитимуться ченці православної церкви України», тобто ПЦУ. 

Іншими словами, ця людина явно ототожнює себе зі структурою Думенка і виступає саме за те, щоб у стінах Лаври не було канонічної Церкви, а була лише «правильна» ПЦУ.

Потрібно зазначити, що «молитви» читалися не вигадані, а справді ті, що є у будь-якому православному требнику в чині відспівування. Але з однією «особливістю» − матюкливою лайкою.

Також наголосимо, що й кадило використовувалося справжнє, а не бутафорне. Таким чином, «перфомансери» плюнули не лише на адресу УПЦ, а й на сторону взагалі всіх християнських церков України, посміявшись із молитов, облачень священників, способу поховання. 

І це не дивно, якщо врахувати два моменти. 

Артисти й «активісти» на службі в сатани

Перший. Організатором «перфомансу», або, як мінімум, його головною дійовою особою стала людина, яка називає себе «великим магом Веліаром». Цей відкритий сатаніст і гомосексуаліст прийшов під стіни Лаври з сатанинською символікою: медальйон із козлячою мордою, перстень із черепом та шапка зі знаками зодіаку чи щось на кшталт того.

Другий момент. Цей «перфоманс» став, безперечно, продовженням тієї кампанії з очорнення УПЦ, яка вже давно запущена в ЗМІ. Згадайте «95 квартал» чи «Дизель-шоу».

Тобто відморожені та осатанілі «активісти» сприйняли антицерковне блюзнірство артистів, як дозвіл іти далі. І можна не сумніватися, що вони підуть.

Чому ми так думаємо? Бо подібне вже відбувалося. Причому за тим самим сценарієм, що й зараз. Щоправда, 100 років тому.

Більшовики та їхня боротьба проти Церкви

Тоді, як і зараз, влада величезної країни, яка ще не оговталася від Першої світової війни, революції та Громадянської війни, ініціювала гоніння проти Церкви. Спочатку все розвивалося не надто швидко, і влада навіть намагалася зберегти видимість законності своїх дій. Влаштовувалися суди над священниками та єпископами, храми та монастирі закривалися після зборів робітників і селян, і нібито на їхню вимогу розстріли духовенства не мали масового характеру.

Але потім все різко змінилося: розстріли й вибухи храмів набули масового характеру і хвилі терору, а також повний розгром Церкви зупинити було неможливо. Чому так сталося? Чому суспільство прийняло вбивства та заслання віруючих людей, своїх вчорашніх сусідів та колег по роботі, як належне та правильне рішення?

З дуже простої причини − антицерковним силам вдалося розлюднити представників Церкви. Вони змогли втовкмачити в голови простих громадян, що всі віруючі люди, а найперше священники – це мракобіси, служителі ворогів держави, хабарники, рабовласники та інше. Для масованої пропаганди цих меседжів використовувалися ЗМІ та різні «перфоманси», які проводили комсомольці та більшовицька молодь.

Ось, наприклад, у Костромі під час якогось радянського свята на автомобілі катали «смерть», знущаючись при цьому над Церквою та духовенством. 

А ось опудало «священника», біля якого «активісти» співають пісні під гармошку та танцюють.

Ну і масштабний «перфоманс», влаштований «Союзом безбожників», під час якого група молодих людей носила містом зображення «представників духівництва» із блюзнірськими плакатами. 

Все те саме відбувається і зараз. Сатаністи намагаються максимально розлюднити Церкву, вірян і священство. Вони чітко реагують на сигнали, запущені з високих коридорів – «можна не боятися, вам нічого не буде». І якщо ситуація буде розвиватися й надалі в цьому ж напрямку, то закінчиться вона вбивствами, руйнуваннями храмів та розгромом Церкви. 

Думенко даремно думає, що все вищезазначене не торкнеться його організації. Оновленці також так думали. І тільки потім, опинившись у таборах чи засланнях, деякі з них зрозуміли, як жорстоко вони помилялися. Ті, хто не зрозумів, до таборів не дожив. 

Ну а ті біснуваті молоді люди, які стоять під Лаврою, насправді нічого нового не придумали і використовують старі шаблони більшовицької пропаганди.

Але дивно не це, а те, що наші державні мужі, які говорять про декомунізацію, насправді є найщирішими та найвідданішими послідовниками «справи Ілліча». І саме до них звертається зараз зі свого склепу на Червоній площі найголовніший ворог Церкви: «Вірною дорогою йдете, товариші!». 

Читайте також