Требуешь долг? Свое ли ты дал?
Давай в долг, если готов ничего не получить взамен. Фото: TechToday
В сельском храме, в 120 км от Петербурга, говорил вчера проповедь. О прощении должников. О том, что если кому-то что-то даёшь, ну хорошо, давай.
Но только, если готов ничего не получить взамен.
Ни благодарности. Ни самого долга.
Ждешь благодарности? Благодарность - это человеческое чувство. Значит ты покупаешь чувства?
Требуешь долг? Свое ли ты дал? Тебе самому дали. А требуешь назад, как свое.
Конечно же, все должно быть с разумом. Нет добродетели без рассуждения. И давать надо с рассуждением. И о долге можно напомнить.
Но вот в сердце, в сердце иметь эту свободу легко расставаться с тем, что, как тебе кажется, твое.
У меня в детстве был очень щедрый Дед Мороз. Он приносил мне подарки под ёлку каждое утро. Потом Дед Мороз умер, подарков не стало. И я сам уже пытался быть Дедом Морозом. И это оказалось каким-то необыкновенным совершенно счастьем - радовать других. Радость, когда даешь. Внутри тебя борются холодный рассудок, жадность, уверенность, что поступаешь глупо, неразумно, нерасчетливо. Но зажмурился - Господи, благослови - и все равно даешь.
Это божественное в нас. Ведь Бог только дает. Он раздает без меры и никогда от нас ничего не получает и не требует взамен, Он не нуждается ни в чем нашем.
Чистая совершенная Божественная Любовь только дает.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади