Про ситуацію з ПЦУ на Афоні
Свята Гора Афон. Фото: agionoros.ru
Приймають думенківців, як і раніше, лише в чотирьох монастирях із двадцяти: Ксенофонті, Пантократорі, Симонапетра і Новому Есфігмені. Ще три – на роздоріжжі. Решта 13 – різко проти. Водночас майже в усіх із сотень келій, розкиданих по Афону (навіть тих, що належать пропцушним монастирям), думенківців не пускають і на поріг. У кожного паломника з України обов'язково запитують – до якої він належить конфесії.
Коли делегація з України зустрілася зі старцем Гавриїлом Карейським, він сказав таке: «У мене для вас послання. Тримайтеся Митрополита Онуфрія і його канонічної Церкви».
Проте в Думенка нерідко йдуть на обман. У монастирях і келіях, де ПЦУ не пускають, вони, на запитання щодо приналежності, кажуть: я з УПЦ або «просто православний». Саме так «єпископ» ПЦУ Павло Юристий намагався потрапити до Пантелеймонівського монастиря 2019 року. Коли він туди прямував, то на запитання, до якої конфесії він належить, Юристий відповів, що «православний». Однак ігумен Євлогій до обителі його не пустив.
Таким чином, Афон у мініатюрі відображає ситуацію з ПЦУ у світовому Православ'ї. Контактує з думенківцями лише невелика частина священноначалія, яка перебуває в особливо тісних стосунках із Фанаром. Решта ПЦУ цураються. І немає жодних підстав думати, що ситуація може змінитися.
Читайте також
Про ченців Афону на «службі» Думенка в Лаврі
Меценати ПЦУ оплатили візит чудового візантійського хору на чолі з архонтом-протопсалтом Вселенського Патріархату.
Коли тобі забороняють будувати храм, це і є «свобода віри»?
У Нічогівці влада незаконно зупинила будівництво храму УПЦ на приватній землі.
Мобілізація духовенства УПЦ: влада просто зачищає «московських попів»?
Клірикам УПЦ – на відміну від ПЦУ, УГКЦ, іудеїв, мусульман і язичників – броні ніхто не дає.
Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?
Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.
Про чвари навколо заборони Кохановської
Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.