Психічна атака: Київська область

Київська облрада «заборонила» УПЦ. Фото: lenta.ua

9 червня у ЗМІ та найбільших телеграм-каналах вийшли «переможні» публікації, мовляв, у Київоблраді з ініціативи «Євросолідарності» (кого ж іще?) заборонили УПЦ. А далі йшли зловтішні варіації на знамениту фразу «чемодан – вокзал…». 

Із регіонів подібних повідомлень про «заборону» УПЦ за останній рік було безліч. Але слово «Київ», нехай і у поєднанні з областю, звучить особливо вагомо. Так що, все пропало?

Пояснюємо, точніше – нагадуємо. І це рішення, і всі попередні рішення місцевої влади про заборону УПЦ (або будь-якої іншої конфесії), не варті й папірця, на якому надруковані. Вони цілком незаконні. Про це навіть був змушений говорити такий ворог УПЦ як голова ДЕСС Віктор Єленський: «Забороняти церкви місцеві органи влади не можуть. Мотиви та прагнення зрозумілі, але це незаконно». 

Те саме стосується й рішень щодо відібрання у громад УПЦ землі. Там влада може лише звертатися до суду, та й то з практично нульовими перспективами.

Тому весь цей «парад заборон» – просто психічна атака. А враховуючи, скільки мільйонів українців зараховує себе до УПЦ, цю атаку, швидше, можна назвати «психованою».

Читайте також

Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?

Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.

Темники про вбивство у Святогірську вже запущені?

В «Еспресо» глядачеві дають зрозуміти, що нічого страшного не сталося, що ченців МП не дуже-то й шкода.

Чому рабин і екзарх просять за корупціонерів?

Рабин і екзарх – дуже розумні люди, і не можуть не розуміти, що своїми діями завдають своїй репутації дуже серйозного удару. Втім, вони до суду прийшли. Чому?

Лавра: хто в домі господар?

І владі, і ПЦУ православні храми фактично не потрібні. Їм потрібно показати, хто в них господар.

Хресний хід до Почаєва: перші висновки

Про таємні зустрічі Патріарха Варфоломія з анафемою

Патріарх Варфоломій вів переговори з людиною, чию анафему сам офіційно визнавав.