Чи потрібно християнам сьогодні пишатися своєю нацією?

Апостол Павло. Фото: Вікіпедія

У ньому автор каже, що які б не випали прикрощі, він «хрипить усім лихам на зло»:

«Я – русский! Спасибо, Господи! Я – русский. Мне так повезло!».

Гордість за свою націю – це, мабуть, непогано. Особливо, якщо ця гордість пов'язана з ділами любові, милосердя чи бодай творення. Але чи християнин повинен пишатися нацією, коли її представники успішно позбавляють життя інших людей? Коли масово калічать, руйнують будинки та цілі міста в інших країнах? Чи справді йому «пощастило»?

Глава УГКЦ С. Шевчук каже, що пощастило саме українцям, що Бог зробить їх «упізнаваними серед багатьох інших людей і народів наприкінці історії». 

А кому ж пощастило насправді? Росіянам чи українцям? Може, ні тим, ні іншим?

Апостол Павло каже, що пощастить тим, хто пам'ятає – «наша батьківщина на небесах»: «Я чистокровний єврей, і до Закону – фарисей. Але все, що я вважав придбанням тоді, зараз заради Христа вважаю втратою… Заради Нього решту світу я став вважати за сміття, і я все відкинув геть».

Чи не виявиться зрештою таким срамом і нинішня гордість за свою націю деяких сьогоднішніх християн?

Читайте також

Про впавший карниз Софії Київської

10 червня міністр культури Точицький заявив про пошкодження Софійського собору внаслідок нічного обстрілу РФ.

Президентська гонка розпочалася?

Експрезидент Порошенко несподівано відновив просування свого головного слогана у передвиборчій кампанії 2019 року: «Армія-віра-мова».