Чи потрібно християнам сьогодні пишатися своєю нацією?
Апостол Павло. Фото: Вікіпедія
У ньому автор каже, що які б не випали прикрощі, він «хрипить усім лихам на зло»:
«Я – русский! Спасибо, Господи! Я – русский. Мне так повезло!».
Гордість за свою націю – це, мабуть, непогано. Особливо, якщо ця гордість пов'язана з ділами любові, милосердя чи бодай творення. Але чи християнин повинен пишатися нацією, коли її представники успішно позбавляють життя інших людей? Коли масово калічать, руйнують будинки та цілі міста в інших країнах? Чи справді йому «пощастило»?
Глава УГКЦ С. Шевчук каже, що пощастило саме українцям, що Бог зробить їх «упізнаваними серед багатьох інших людей і народів наприкінці історії».
А кому ж пощастило насправді? Росіянам чи українцям? Може, ні тим, ні іншим?
Апостол Павло каже, що пощастить тим, хто пам'ятає – «наша батьківщина на небесах»: «Я чистокровний єврей, і до Закону – фарисей. Але все, що я вважав придбанням тоді, зараз заради Христа вважаю втратою… Заради Нього решту світу я став вважати за сміття, і я все відкинув геть».
Чи не виявиться зрештою таким срамом і нинішня гордість за свою націю деяких сьогоднішніх християн?
Читайте також
Чи можна засуджувати тих, хто перейшов до ПЦУ з військкомату?
Відомо чимало випадків, коли священникам і дияконам УПЦ, захопленим співробітниками ТЦК, пропонували простий шлях до звільнення – перейти до ПЦУ. Більшість відмовлялися.
Влада не забороняє УПЦ, а дерусифікує? Тоді й СРСР не забороняв уніатів
Слідуючи логіці Шевчука, Сталін зовсім не забороняв УГКЦ, не згортав свободу совісті, він лише звільнив душі уніатів від бандерівської ідеології.
Занурення в Йордан на «Раз – два – три»
Відомий блогер ПЦУ у «священному» сані Олексій Філюк вивів на березі Йордану власну богословську формулу. Звучить вона так: «Раз – два – три».
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?