ПЦУ здорової людини
Епіфаній Думенко. Фото: Фокус
За накатаною схемою, коли сторонні люди проводять «парафіяльні» збори, думенківці відібрали вже сотні храмів. Наслідки скрізь одні й ті самі – протистояння, ворожнеча та ненависть. Який із цієї ситуації вихід?
Сергій Думенко бачить його в повному знищенні УПЦ.
В УПЦ сподіваються на покаяння ПЦУшників і повернення їх до Церкви.
Останнє в нинішній ситуації навряд чи є можливим. Але от не займатися бандитизмом і гопництвом члени ПЦУ цілком можуть. Приклади є.
У 2019 р. в селі Крупове Рівненської області прихильники ПЦУ не змогли перевести храм УПЦ і стали будувати свій. У 2022 р. в м. Карлівка на Полтавщині прихильники ПЦУ не стали захоплювати храми УПЦ, а попросили у міськради порожнє приміщення, щоб проводити там свої служби.
Здавалося б, для християнина це очевидні рішення – немає скандалів, криків, ворожнечі. Люди живуть у мирі та злагоді один з одним. Але чому ж повсюдно в нас зовсім інше? Навіщо взагалі ображати, принижувати й бити своїх співгромадян, сусідів? Якщо ти християнин, то чому не чинити по-християнськи?
Відповідь очевидна. До Церкви людина приходить, щоб стати богоподібною, стати схожою на Христа. Ну а поза Церквою все інакше. І винятки лише підкреслюють правило.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.