Притча: історія про бідняка і чарівну вазу
Нарвав тоді бідняк польових квітів, поставив у вазу - ще краще вона стала. Фото: СПЖ
Люди намагалися в будинок його не заходити – чого в розруху бідняцьку сунутися?
І ось одного разу подарували біднякові вазу небувалу. Хотів він спочатку вазу цю продати – до чого йому така краса? – але потім замилувався, і рука не піднялася на базар її віднести. Нарвав тоді бідняк польових квітів, поставив у вазу – ще краще вона стала.
«Недобре, – подумав бідняк, – що така краса поруч з павутиною стоїть».
Очистив він будиночок від павутини, тарганів та мишей вивів, відмив підлогу, з полиць пилюку витер, піч заново побілив. І виявилося, що будиночок його не вбогий зовсім, а досить теплий і затишний.
Ось і задумаєшся тут – що це було? Чи то вазу чарівну людині тій подарували, чи то й не бідність зовсім була причиною розрухи в її будинку.
Читайте також
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.
Розповіді про давню Церкву: стан духовенства в перші століття
Джерела цього часу змальовують досить неоднозначну картину стану кліру. Щоб її собі уявити, розберемо три аспекти: освіта, моральність і забезпечення.
Математика вузла: чому вервиця залишається безшумною зброєю
Предмет, який обиватель сприймає як прикрасу, монах отримує під час пострига як духовний меч. Що ховається в дев'яти переплетеннях одного вузла?
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.