Притча: історія про бідняка і чарівну вазу
Нарвав тоді бідняк польових квітів, поставив у вазу - ще краще вона стала. Фото: СПЖ
Люди намагалися в будинок його не заходити – чого в розруху бідняцьку сунутися?
І ось одного разу подарували біднякові вазу небувалу. Хотів він спочатку вазу цю продати – до чого йому така краса? – але потім замилувався, і рука не піднялася на базар її віднести. Нарвав тоді бідняк польових квітів, поставив у вазу – ще краще вона стала.
«Недобре, – подумав бідняк, – що така краса поруч з павутиною стоїть».
Очистив він будиночок від павутини, тарганів та мишей вивів, відмив підлогу, з полиць пилюку витер, піч заново побілив. І виявилося, що будиночок його не вбогий зовсім, а досить теплий і затишний.
Ось і задумаєшся тут – що це було? Чи то вазу чарівну людині тій подарували, чи то й не бідність зовсім була причиною розрухи в її будинку.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.