Інститут нацпам'яті засуджує єдність України?

Інститут національної пам'яті. Фото: Львів.
В результаті якої Україна отримала майже таку територію, яку ми знаємо зараз. Саме завдяки цьому возз'єднання Українська Православна Церква сьогодні опікує віруючих від Львова до Донецька.
Нагадаємо, 1 вересня 1939 Німеччина напала на Польщу. 8 вересня війська Вермахту досягли Варшави, а вже 16 зайняли Самбір, Стрий, Рава-Руську, тобто, територію сучасної Львівської області. І немає підстав вважати, що Німеччина збиралася зупинятися.
Сьогодні на Фейсбук-сторінці Інституту нацпам'яті України з'явилася драматична публікація на цю тему. Там сказано і про річницю «домовленості двох диктаторів», «коли радянські солдати перетнули кордон, Польща ще пручалася Вермахту, що Варшава ще не здалася» і т.д. Резюмують автори Інституту і зовсім трагічно: «СРСР позбавив Польщу останнього шансу».
Наші думки:
1. Очевидно, що тези Інституту про «агресора», «диктаторів» і «останній шанс» розраховані на емоцію співчуття до «хорошою» Польщі і засудження «поганого» СРСР. Але оцінка політики і історії з позиції емоцій наврядчи виправдана. Для України возз'єднання УРСР та Західної України - однозначно подія зі знаком плюс.
2. Елементарна логіка підказує: якщо на думку Інституту національної пам'яті України СРСР – агресор і зайняв територію Західної України незаконно, то Інститут вважає ці землі територією Польщі. Наступний за логікою крок - ініціювати повернення цих земель «законному власнику».
3. В Україні кілька років йде війна і все держструктури говорять про необхідність єдності нації. Інститут нацпам'яті України позиціонує себе «кристально патріотичною» організацією, яка рішуче засуджує прояви сепаратизму на сході України. Але як розцінювати подібні публікації в держструктурі (!) з явним осудом возз'єднання України? Це що, хіба не сепаратизм?
Читайте також

Чому не закінчується війна
Напередодні Блаженніший Онуфрій у своїй проповіді вказав, що хвороби та скорботи посилаються Богом людині, щоб очистити його від гріхів, що це свого роду ліки.
Навіщо в ПЦУ служать на антимінсах від Патріарха Кирила?
Дивовижна ситуація – у ПЦУ під час війни з РФ служать на антимінсі «кривавого патріарха».
День Перемоги, від якого ми відмовились
Серед наших дідів – величезна кількість героїв, без подвигів яких результат Другої світової був би не очевидним.
Коли клірик конфесії, яка служила нацистам, іде парадом Перемоги
Напевно, багато хто помічає, наскільки стрімко та безцеремонно переформатується останніми роками історична правда. Наведемо ще один приклад.
Тетріс у храмі як духовна руїна
Невеликий, але дуже показовий штрих із вчорашнього захоплення владою Андріївської церкви УПЦ у Черкасах.
Коли у переслідуваннях Церкви дісталися рівня комісарів
Боротьба ПЦУ та держави з вірянами УПЦ набуває абсолютно абсурдних форм.