Якщо хтось вас жаліє, придивіться – можливо, він просто вас їсть

Крокодил. Фото: РБК-Україна

Мовляв, «українські віряни московського патріархату» такі бідні, адже в них такий жахливий патріарх – людина, яка освятила цей храм, а потім «благословила ракету, що прилетіла у святиню». Мовляв, давайте їх усіх пожаліємо.

І ці слова можна було б сприйняти за щире співчуття, якби не кілька «але».

1) Шевчук прекрасно знає, що в УПЦ, і зокрема в Одесі, не вважають себе частиною Московського патріархату та не поминають патріарха Кирила. Але він навмисно вказує такий зв'язок. Навіщо? Щоб під виглядом співчуття вкотре затаврувати вірян УПЦ «московськими», тобто – ворогами. З усіма наслідками, що для них випливають.

2. Підопічні Шевчука в УГКЦ та його паства у владі активно беруть участь у захопленнях храмів УПЦ. А сам він висловлював претензії своєї структури на Почаївську лавру. Цікаво, а насельників обителі та парафіян йому не шкода? Адже заселення туди УГКЦ означатиме вигнання і ченців, і парафіян.

Біологи кажуть, що в крокодилів сальні залози розташовані біля очей. І коли вони працюють щелепами, поїдаючи жертву, – виступає піт і здається, що вони плачуть.

І коли нас публічно «жаліють» такі люди, як Святослав Шевчук чи Сергій Думенко, придивіться – можливо, вони просто активно працюють щелепами.

Читайте також

Чому «ПЦУ – це московський патріархат»

Коли наступного разу Зеленський буде запевняти, що українці «потужно підтримують» кроки проти УПЦ – просто згадайте це відео.

Коли від Церкви вимагають «відповісти» за те, що вона навчає любові

За що ще будемо притягувати Церкву до відповідальності? За милосердя? За всепрощення? За заклики до покаяння?