Якщо хтось вас жаліє, придивіться – можливо, він просто вас їсть

Крокодил. Фото: РБК-Україна

Мовляв, «українські віряни московського патріархату» такі бідні, адже в них такий жахливий патріарх – людина, яка освятила цей храм, а потім «благословила ракету, що прилетіла у святиню». Мовляв, давайте їх усіх пожаліємо.

І ці слова можна було б сприйняти за щире співчуття, якби не кілька «але».

1) Шевчук прекрасно знає, що в УПЦ, і зокрема в Одесі, не вважають себе частиною Московського патріархату та не поминають патріарха Кирила. Але він навмисно вказує такий зв'язок. Навіщо? Щоб під виглядом співчуття вкотре затаврувати вірян УПЦ «московськими», тобто – ворогами. З усіма наслідками, що для них випливають.

2. Підопічні Шевчука в УГКЦ та його паства у владі активно беруть участь у захопленнях храмів УПЦ. А сам він висловлював претензії своєї структури на Почаївську лавру. Цікаво, а насельників обителі та парафіян йому не шкода? Адже заселення туди УГКЦ означатиме вигнання і ченців, і парафіян.

Біологи кажуть, що в крокодилів сальні залози розташовані біля очей. І коли вони працюють щелепами, поїдаючи жертву, – виступає піт і здається, що вони плачуть.

І коли нас публічно «жаліють» такі люди, як Святослав Шевчук чи Сергій Думенко, придивіться – можливо, вони просто активно працюють щелепами.

Читайте також