О словах папы Франциска по поводу частной собственности
Папа римский Франциск. Фото: Facebook
На фоне давешних заявлений папы Франциска о гомосексуальных парах, быть может, блекнет его последняя энциклика, но всё же в ней отдельного внимания достойна оценка права на частную собственность как права «вторичного», «проистекающего из принципа всеобщего предназначения тварных благ». «Христианская традиция никогда не признавала безусловность и неприкасаемость права на частную собственность». «Всеобщее пользование тварными благами... является естественным, изначальным и приоритетным правом».
И особенного критического внимания достоин вывод: «Убеждение во всеобщем предназначении земных благ должно также применяться к странам, их территориям и ресурсам… Мы утверждаем, что каждая страна — это также [страна] чужеземца». Вот так.
Забавно, что, читая в этот же день речи П.А.Столыпина, столкнулся с его совершенно противоположной оценкой: «Правительство не могло не идти навстречу, не могло не дать удовлетворения тому врожденному у каждого человека, поэтому и у нашего крестьянина, чувству личной собственности, столь же естественному, как чувство голода, как влечение к продолжению рода, как всякое другое природное свойство человека».
Что касается учения Православной Церкви, то оно выражено в Основах социальной концепции (ОСК), и, в отличие от энциклики, более теоцентрично, чем антропоцентрично:
«По учению Церкви, люди получают все земные блага от Бога, Которому и принадлежит абсолютное право владения ими. Относительность права собственности для человека Спаситель многократно показывает в притчах: это или виноградник, данный в пользование (Мк. 12. 1-9), или таланты, распределенные между людьми (Мф. 25. 14-30), или имение, отданное во временное управление (Лк. 16. 1-13). Выражая присущую Церкви мысль о том, что абсолютным собственником всего является Бог, святитель Василий Великий спрашивает: "Скажи же мне, что у тебя собственного? Откуда ты взял и принес в жизнь?". Греховное отношение к собственности, проявляющееся в забвении или сознательном отвержении этого духовного принципа, порождает разделение и отчуждение между людьми».
Впрочем, как в ОСК, так и в энциклике вспоминаются слова великих святителей: «Святитель Василий Великий считает вором того, кто не отдает часть своего имущества в качестве жертвенной помощи ближнему. Эту же мысль подчеркивает святой Иоанн Златоуст: "Не уделять из своего имущества есть также похищение". Церковь призывает христианина воспринимать собственность как дар Божий, данный для использования во благо себе и ближним».
В ОСК, однако, мы, слава Богу, не найдем подобного энциклике социалистического дрейфа/
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади