Про «визнання» ПЦУ Кіпрською Церквою

Колаж СПЖ

Є дуже спірний вчинок її керівника – архієпископа Хризостома, який всупереч позиції Синоду згадав Епіфанія Думенка під час хіротонії нового єпископа Арсіної в монастирі Хрисороятісса.

Поминанню Думенка не передували ні богословські дослідження, ні якісь вражаючі християнські слова і вчинки з боку Епіфанія, які могли б переламати сумніви голови Кіпрської Церкви щодо канонічності ПЦУ. Ні, мотиви вчинку архієпископа – чисто світські і політичні, і ми скоро про них дізнаємося.

Думенко і його адепти радіють. Але чи є привід для радості? Що вони, так звані християни, приносять у цей світ, які плоди їх діяльності?

В селах України, де «переводили» громади в ПЦУ і захоплювали православні храми – тепер ворожнеча і ненависть між сусідами і навіть родичами.

У світовому Православ'ї – ті ж процеси, тільки в іншому масштабі. Помісні Церкви розділилися на тих, хто підтримує дії Фанару по просуванню ПЦУ, тих, хто їх засуджує, і тих, хто намагається зберігати нейтралітет.

Всередині Церков, де Фанару і Держдепу вдалося продавити «визнання» ПЦУ – те ж саме. У Елладській Церкві поділ на тих, хто визнав ПЦУ, і хто це визнання засуджує. В Олександрійській – те ж саме – проти низької зради патріарха Феодора виступила частина священства Церкви. Що ж чекає Кіпрську? Жодних сумнівів, що поділ і, можливо, навіть ворожнеча.

Відомо, що митрополит Лімасольський Афанасій, який був на літургії разом з архієпископом Хризостомом, після поминання ним Думенка навіть не став чекати кінця служби і покинув храм. Інший митрополит заявив Ромфеї, що проти «папської системи прийняття рішень в Церкві», і що архієреї Кіпрської Церкви не визнають цього одноосібного діяння предстоятеля.

Що в результаті? Ще одне «визнання», ще один скандал, ще один поділ. Адже Христос чітко сказав: «Дерево пізнається з плоду» (Мт. 12:33). А плоди ПЦУ явно віддають гниллю.

Читайте також