Смерть сина священника
Свічка за упокій. Фото: УНН
Але на смерті Олександра Маргіти слід зупинитися докладніше. Справа в тому, що його батько – священник Ігор Маргіта, став однією з перших жертв захоплення храму, коли це ще не було «мейнстримом». Його храм у Грибовиці у 2015 році відібрав Київський патріархат.
За напрацьованим там сценарієм проходили і проходять сотні захоплень і зараз: фейкові збори з «переходу», перереєстрація, вигнання з храму, а потім із сім'єю – і зі священничого дому. З сім'єю – це означає і з Олександром, який сьогодні загинув воїном-героєм. Тоді він був підлітком, і разом із батьком слухав на свою адресу образи. Як і батько, він був для активістів «фсбшником», «москалем», «московитом» та інше.
Ось такий когнітивний дисонанс: син вигнаного зі свого будинку москаля віддав своє життя за свободу України. Віддав, у тому числі, і за тих, хто 8 років тому цькував і переслідував його родину.
Чи стане сьогодні соромно цим людям?
Читайте також
Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу
Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.
Адвокат диявола
Дивлячись на риторику Шевчука та його колег із ВРЦіРО, важко не згадати знаменитий фільм з Аль Пачіно та Кіану Рівзом – той самий, де герой Рівза служив адвокатом у диявола.
Влада «відкрила» Дальні печери: що вони не роблять – не йдуть справи
Влада з ПЦУ силкуються, щоб показати, ніби все у них «по-церковному», не гірше, ніж у «московських попів». Але в підсумку все одно виходить пародія з більшовицьким душком.
Про ченців Афону на «службі» Думенка в Лаврі
Меценати ПЦУ оплатили візит чудового візантійського хору на чолі з архонтом-протопсалтом Вселенського Патріархату.