Про новопреставленого митрополита Іова

Митрополит Іов. Фото: Православие. ру

З 2011 р. він перебував на спокої, будучи почесним настоятелем Храму Ризоположення на Донській вулиці в Москві. Молитовно вшановуючи пам'ять покійного, згадаємо про те, що він зробив для Української Православної Церкви в нелегкі часи її становлення в статусі автономії.

У 1989 р. Житомирський архієрей Іван (Боднарчук) відійшов у розкол і став «першоієрархом» Української автокефальної православної церкви. За це він був позбавлений сану і чернецтва, а на Житомирську кафедру був переведений єпископ Іов, уродженець Почаєва.

У квітні 1992 р. на Архієрейському соборі в Москві тодішній предстоятель УПЦ митрополит Філарет (Денисенко) заявив про намір домагатися автокефалії, але не був підтриманий жодним українським архієреєм з присутніх на Соборі. Тоді він поклявся перед Хрестом і Євангелієм, що, повернувшись в Україну, складе з себе повноваження предстоятеля і скличе собор для виборів нового Київського митрополита. По приїзді в Київ він порушив свою клятву і за підтримки влади заявив про відокремлення від РПЦ в односторонньому порядку.

І ось в цей складний час Житомирський єпископ Іов був першим, хто став проти такого повороту подій. Незважаючи на активну протидію Філарета, він організував у себе в єпархії неформальну зустріч, на якій були присутні: нинішній Предстоятель УПЦ Блаженніший Онуфрій, митрополит Одеський Агафангел, єпископ Кіровоградський Василь, єпископ Тернопільський Сергій та єпископ Донецький Аліпій, а також інші священнослужителі і миряни. Учасники тієї зустрічі відкрито назвали Філарета клятвопорушником і зажадали скликання собору, який і відбувся у Харкові 27-28 травня 1992 р. і на якому Предстоятелем УПЦ був обраний митрополит Володимир.

Вічна пам'ять покійному митрополиту Іову.

Читайте також