Всемогущий Господь не оставляет Своих верных
Прихожане УПЦ из пострадавших от рейдерства ПЦУ
Авторы дали новому телепроекту, на мой взгляд, точное название – «Верные». А точнее, «Верные: документальные истории о людях, которые сохранили веру». С виду это самые обычные люди. Чаще всего - сельские жители. Но, когда к ним пришли, чтобы отнять их православный храм, когда за их веру нанятые за деньги погромщики стали их бить и оскорблять, эти простые люди вошли в совсем иную человеческую категорию, в особый отряд у Бога. И нам, ещё не прошедшим серьёзного испытания на верность Христу, до них пока далеко. История захвата храма на Тернопольщине, обида и первоначальная растерянность прихожан, а потом решимость и сплочённость вокруг настоятеля, и, наконец, обыкновенное чудо, которое Господь щедро творит в ответ на упование на Него: находятся средства, находятся помощники и общими усилиями воздвигается новый храм - ещё лучше прежнего, отнятого. Об этом документальная история. Будем же мы, подчас высокоумные и много о себе понимающие, учиться у этих замечательных мужчин и женщин, детей и старушек. Учиться не унывать и верить в то, что Всемогущий Господь слышит наши просьбы и не оставляет Своих верных.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади