Помпео зізнався у втручанні у внутрішні релігійні справи України
Сергій Думенко і Майк Помпео.
По-перше, Помпео прямим текстом відповів усім тим, хто сумнівався, що визнання ПЦУ з боку Елладської, Олександрійської і Кіпрської Церков – справа рук держурядовців США. Він просто підтвердив тезу, що дане визнання має під собою геополітичні аргументи, а не церковні.
По-друге, Помпео засвідчив, що беззастережна гегемонія США залишилася в минулому і зараз ця країна перебуває на заході своєї могутності. Бо як інакше розцінити, що більш ніж дворічні зусилля американських дипломатів дали такий незначний результат: ПЦУ визнали тільки 3 Помісні Церкви (не рахуючи Фанару) із 15 (14-ти загальновизнаних), так і в тих визнання супроводжувалося розколом серед єпископату і вірян.
По-третє, Помпео зізнався, що він порушив як Статут ООН, який забороняє втручання у внутрішні справи інших країн, так і Конституцію України, що проголошує принцип свободи совісті та відокремлення Церкви від держави.
І Помпео, загалом-то, не сказав нічого нового – те, що проект "ПЦУ курується і просувається Держдепом ми і так знали. Дивує відвертість таких зізнань – адже публічно підтверджена залежність від іноземного державного органу – це для ПЦУ, м'яко кажучи, ганебно. Але, схоже, почуття свого протеже Держдеп особливо не хвилюють.
Читайте також
Нерви Єленського: чому ДЕСС атакує адвокатів УПЦ
Нинішні суди за позовом ДЕСС проти Київської Митрополії проходять зовсім не так, як хотілося б Єленському.
Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу
Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.
Адвокат диявола
Дивлячись на риторику Шевчука та його колег із ВРЦіРО, важко не згадати знаменитий фільм з Аль Пачіно та Кіану Рівзом – той самий, де герой Рівза служив адвокатом у диявола.
Влада «відкрила» Дальні печери: що вони не роблять – не йдуть справи
Влада з ПЦУ силкуються, щоб показати, ніби все у них «по-церковному», не гірше, ніж у «московських попів». Але в підсумку все одно виходить пародія з більшовицьким душком.