В УПЦ нагадали, що обов'язково робити на Водохреща, а що – ні

В УПЦ розповіли про традиції свята Богоявлення. Фото: news.church.ua

Свято Богоявлення, або Хрещення Господнє – одне з найголовніших, шанованих і улюблених у Православній Церкві. Про обов'язкові і необов'язкові традиції цього дня розповів настоятель Покровського храму УПЦ в сел. Зайцево Донецької області протоієрей Микола Марковський, повідомляє прес-служба Горлівської єпархії.

По-перше, зазначив священнослужитель, цього дня «кожна людина, яка любить Бога, прагне прийти до храму, помолитися, взяти участь у богослужінні, сповідатися і причаститися Святих Христових Таїн – з'єднатися з Христом. Не просто шанувати якісь традиції, а бути в храмі разом з Христом».

По-друге, «весь водохресний святвечір ми суворо постимо, як нам велить статут, – цілий день, а не до першої зірки. Не їмо м'ясо, рибу, молочну їжу. Повністю від їжі ніхто не відмовляється. Кожен з нас десь працює: хтось водій, хтось стоїть біля верстата – як можна працювати, нічого не поївши?»

По-третє, на Водохреща слід освятити воду, однак «не потрібно намагатися набрати якомога більше, цілий день простоюючи біля храму з бідонами. Потрібно взяти рівно стільки, скільки необхідно. Святу воду не п'ють літрами – одного ковтка цілком достатньо». Також, за словами о. Миколая, неважливо, де була набрана вода з-під крана, в колодязі, з талого снігу або льоду, оскільки «різниці в духовних властивостях святої води, взятої зі снігу, колодязя або з крана, немає. Священник однаково молиться над нею, щоб Дух Святий зійшов і освятив цю воду».

Також благочестивою традицією на Хрещення є окроплення водохресною водою, прийшовши з храму, свого житла, однак «ставитися до святої води потрібно не як до якогось магічного атрибуту – в Церкві магізму немає, – а як до святині, закликаючи благодать Божу».

Священнослужитель УПЦ нагадав, що водохресна вода має властивість освячувати все навколо себе, і «не потрібно додатково малювати свічкою хрести на вікнах або одвірках дверей, – це народна традиція, яка не знаходить відповідників у статуті Церкви. Вона виникла з повір'я, що у водохресний святвечір нібито відбувається розгул нечистої сили».

У людей, додав він, часто ставлення до православних свят магічне: вони не ходять до храму, не причащаються, не сповідаються, не живуть християнським життям, але при цьому ретельно дотримуються всіх обрядів, про які їм довелося почути. За його словами, людина, що не покаялася, яка живе без Бога, боїться всього, тому охоче вірить народним повір'ями, але «якщо людина не кається у своїх гріхах, не виправляє своє життя, не живе за заповідями, які нам залишив Господь, ніякі хрести на дверях їй не допоможуть».

Водохресні ж купання – суто народна традиція: Церква занурюватися в крижану воду ніколи своїх чад не закликала, і ніякої «християнської необхідності в цьому немає», – додав священнослужитель. А вважати, що це спосіб змити з себе гріхи, – помилка.

«Забобонна думка, ніби свята вода сама по собі, без Бога, може змити наші гріхи, – камінь спотикання для багатьох. Церква ясно і зрозуміло говорить: позбутися гріхів можна тільки сповіддю, покаянням та причастям. Змити гріхи може тільки Кров Христова, Яку ми отримуємо через таїнство Святого Причастя. <...> Пірнанням у крижану ополонку, не будучи при цьому моржами, не займаючись загартовуванням, ми, по суті, спокушаємо Господа. Ми просимо: "Покажи мені диво, щоб я не захворів, щоб я виплив і не втопився». Чи маємо ми право спокушати Бога таким чином?» – додав він.

Готувати особливу сорочку для занурення в йордань, прибирати напередодні свята в будинку, обов'язково готувати 12 або більше особливих святкових страв, в останній раз запалювати вогні на ялинці – про все це також у статуті Церкви нічого немає.

Крім того, додав отець Микола, «дуже важливо проводити межу між церковним життям і народними звичаями. <...> Є безліч народних прикмет, які часто йдуть ще з язичництва. Це і "водохресні ворожіння", засновані на вишукуванні прикмет у якихось діях, і марновірство, що опівночі вода у всіх річках та кранах стає святою, і розповіді про річки, що повертають назад. Не треба все це нести до Церкви».

Найголовніше – прийти на святкове богослужіння, однак «якщо ти чекаєш якихось особливих днів, щоб прийти в храм Божий, і в ці дні для тебе важливо тільки освячення води або пірнання в ополонку, не треба сподіватися, що Господь тебе почує: ти ж сам не чуєш Бога, Він тобі не потрібен. Тобі потрібен "фокус" – магічний результат твого пірнання або якихось інших дій, але в твоєму серці немає Бога, молитви і віри».

«Живіть за Божими заповідями, будьте православними християнами, прагніть до Бога, і Господь вас обов'язково почує! Для цього не потрібно чекати свята Водохреща, адже у всі дні вашого життя Господь буде з вами!» – підсумував священнослужитель УПЦ.

Читайте також статтю на СПЖ «6 Водохресних забобонів».

Читайте також