Если бы с таким воодушевлением, как о вакцине, говорили о Христе
Статуя Христа в Рио-де-Жанейро. Фото: posta.com.tr
Подумал для себя: ах, если бы раньше клирики и иерархи с таким же энтузиазмом писали бы и рассказывали людям о Христе, как они сейчас бросились обсуждать тему вакцинации...
Друзья, не забывайте евангельскую фразу: «Не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить; а бойтесь более того, кто может и душу и тело погубить в геенне» (Мф. 10, 28). Пока что выглядит так, что все наоборот: все массово испуганы возможностями убивающего тело, и все больше пренебрегают вещами от которых зависит жизнь души.
Ковид может убить, но мы все умрем – нет таких людей, которые бы не умирали. Кто-то раньше, кто-то позже. Конечно, для мирских людей, не верующих в Бога, смерть – это ужас т.к. это черта за пределами которой обрываются все их радости и нет ничего, т.к. в обетования Божии они не верят. Грустно, когда их модель поведения копируют верующие.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.