Если бы с таким воодушевлением, как о вакцине, говорили о Христе
Статуя Христа в Рио-де-Жанейро. Фото: posta.com.tr
Подумал для себя: ах, если бы раньше клирики и иерархи с таким же энтузиазмом писали бы и рассказывали людям о Христе, как они сейчас бросились обсуждать тему вакцинации...
Друзья, не забывайте евангельскую фразу: «Не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить; а бойтесь более того, кто может и душу и тело погубить в геенне» (Мф. 10, 28). Пока что выглядит так, что все наоборот: все массово испуганы возможностями убивающего тело, и все больше пренебрегают вещами от которых зависит жизнь души.
Ковид может убить, но мы все умрем – нет таких людей, которые бы не умирали. Кто-то раньше, кто-то позже. Конечно, для мирских людей, не верующих в Бога, смерть – это ужас т.к. это черта за пределами которой обрываются все их радости и нет ничего, т.к. в обетования Божии они не верят. Грустно, когда их модель поведения копируют верующие.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.